Аналіз балади Гете «Вільшаний король»

Твір, в основу якого покладена давня народна легенда, Й.В. Гете «Вільшаний король» вражає своїм чарівним поетизмом та захоплюючим повчальним сюжетом. Він відноситься до жанру балади, яка має елементи як містики, так і реальності. Крізь усю баладу спостерігається алегорія та казковість образів. Тема поезії полягає у стосунках між дорослими та дітьми, а також їх відношенню до таємничого світу природи. Автор вкладає у ліричну поезію моральний зміст із філософським нахилом.

Упродовж читання поезії, не залишає тривога та напруження. Ми, ніби

чуємо голоси персонажів. Це ніжний стривожений дитячий голос та заспокійливий голос батька, моторошний і впевнений голос «хвостатого пана» та голос автора.

Сюжет балади повчальний та досить незвичайний, описує наступне. Батько з хворим сином повертаються додому. Вони змушені йти крізь хащі нічного лісу. Навкруги темно і лячно. Налякана дитина марить, шукаючи батьківського захисту, каже батьку, ніби з ним розмовляє лісовий цар – Вільшаний король та кличе його до себе.

Батько нервує, що вони трохи спізнилися та вимушені йти темрявою, але на слова сина не звертає уваги. Він не вірить у чудеса та пояснює,

що це лише дитяча фантазія, аби заспокоїти своє дитя. Батько й син бачать по-різному одне і теж: цар – туман, дочки короля – верби, голос короля – вітер. Кінець балади дуже сумний та навіть трагічний – хлопчик помирає і душа його потрапляє до страшного Вільшаного короля.

Мимоволі виникають питання: як часто ми замислюємося над стосунками зі своїми рідними? Чи поділяємо їхні переживання та біль? Чи чуємо їхні прохання та страждання?
Гете намагається донести до читача, що потрібно прислуховуватись до своїх рідних, не бути байдужими. Бо ситуація, описана у баладі є актуальною і в наші часи. Досить часто батьки не звертають уваги на своїх дітей та їх бажання. У житті ми повинні помічати потреби інших та не бути до них байдужими, бо може бути пізно.