Аналіз пісні «Цвіте терен, цвіте терен»

Пісні про нещасливе або ж, навпаки, радісне тривале кохання становлять основну масу родинно-побутових пісень. Дійсно, що може цікавити людство більше, аніж власні внутрішні переживання і почуття? Народний фольклор цієї тематики сповнений ніжності, мелодійності та тієї особливої краси, без якої просто неможливо уявити закоханість. Це вершина народної поезії. У свій час Михайло Стельмах говорив про те, що саме пісні про кохання – це душа народу, що вони уквітчані й надіями, і переживаннями, і гіркою дівочою сльозою, що нишком скотилася з чистого

личка.

Однією з найулюбленіших пісень серед українців є твір «цвіте терен, цвіте терен». Нещасливе кохання завжди бентежило чутливі серця, тому для багатьох ця пісня є надто близькою, особистою і навіть інтимною.

Темою цього твору є розповідь про тяжкі переживання і душевні страждання юної дівчини. Вона не може змиритися з тим, що залишилась покинутою.

Головна ідея твору полягає у різкому засудженні будь-яких проявів зради з боку коханої людини. Крізь увесь твір проходить головна думка твору: краще не кохати, щоб потім не доводилося страждати – «Хто з любов’ю не знається, / Той горя не знає…»

Пісня

сповнена глибокого символізму. Неможливо не звернути увагу на постійне звертання до терену. Саме ця рослина в народі вважалася нещасливою. Вона приносила одні біди. Згадаймо хоча б фразеологізм «терновий вінок». Це також символ тяжких перешкод на шляху до щастя, заповітної мрії. Дівчина виглядає свого милого, а він зрадив її, відправився на пошуки кращої.

Хоча, можливо, в усьому винні лише надмірні ревнощі, і хлопець просто не може повернутися до коханої вчасно через якісь перепони. Це питання так і залишається відкритим, кожен трактує його в силу свого розуміння. Насправді ж ми маємо лише монолог-сповідь дівчини, через який вона відкриває свою душу, а пестливі слова лише додають щирості та чутливості розповіді.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(5 votes, average: 4,00 out of 5)


Аналіз пісні «Цвіте терен, цвіте терен»