З «Жіночого танку» починалась поетеса, продовжилась у «Вокзальній скрипці». Ірина Мироненко прагне осягнути складний духовний світ сучасника, осмислити вічні проблеми буття. Аналізувати твори письменниці непросто,
Твори на вільні теми
Збірка «У лабіринтах болю і розлук» талановитої харківської поетеси Ніни Супруненко, члена Спілки письменників України, побачила світ у 1996 році.
Лабіринт. Це слово в перекладі з грецької мови означає палац у Стародавній Греції та Єгипті з багатьма кімнатами й складними сполученнями їх, внаслідок чого важко було знайти вихід.
Харківщина - край, де спалахнув світильник мудрості непохитного воїна духу Григорія Сковороди. У Харкові жили і працювали незабутні Г.Ф. Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, М. Костомаров.
Харків - місто, славне своєю історією, культурним надбанням. Ореолом слави і визнання позначені імена видатних учених, поетів, художників, артистів. Справжній дивосвіт поруч з нами. Скільки незвіданих стежок простяглося у цей чарівний край людських доль, історій появи того чи іншого твору, картини, винаходу.
Наш рідний край уславили імена чудових літературних світочів: Г. Сковороди, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Б. Грінченка, М. Хвильового, О. Довженка та багатьох інших майстрів пера. Але не можна байдуже пройти повз постать Василя Олександровича Мисика, поета, прозаїка, перекладача.
Багата українська земля на славних жінок. Невмирущу та божественну енергію несуть справжні Берегині. Серед них ім’я народної художниці Катерини Білокур.
Чарівна природа рідного села Богданівки, що на Київщині, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв.
Биття серця, радість, що оточує нас, окрилена мрія про ідеали, благородний порух до вираження себе у творчості, любові, щасті, людській відданості, віра у власні сили у найтяжчі хвилини життя, радість перемог, усвідомлення своєї значущості - все це від матері. Мати не тільки народжує, вона одухотворює жмуточок життя духом свого народу,
Безцінним скарбом є людське життя. Воно дається людині тільки раз, тому так хочеться якомога більше побачити, досягти, створити. Життя чогось варте, коли людина залишає по собі слід в історії, в серцях людей. Хто я? У чому моє призначення? Ці питання, напевно, задавали собі кожен юнак чи дівчина.
На вулиці Сумській у Харкові є пам’ятник видатному педагогу Антону Семеновичу Макаренку. Пам’ятник людині, яка віддала частину свого серця дітям, які через історичні перипетії залишилися без батьків, житла, всього того, що робить дитинство щасливим, безхмарним.
Цивілізоване суспільство не може існувати без мови - найголовнішого засобу спілкування, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і нащадкам.
Не можна не захоплюватись тим, що це розуміли ще наші предки. Так, Володимир Мономах у своєму «Поученії дітям» пояснював: