Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу.
Твори з української літератури
Категорії
- Антонич Богдан-Ігор
- Білоус Дмитро
- Багряний Іван
- Бажан Микола
- Барка Василь
- Близнець Віктор
- Вінграновський Микола
- Васильченко Степан
- Винниченко Володимир
- Вишенський Іван
- Вишня Остап
- Вовчок Марко
- Вороний Микола
- Галан Ярослав
- Глібов Леонід
- Головко Андрій
- Гончар Олесь
- Грінченко Борис
- Грабовський Павло
- Гуцало Євген
- Довженко Олександр
- Драч Іван
- Дрозд Володимир
- Дудар Євген
- Жиленко Ірина
- Загребельний Павло
- Земляк Василь
- Зеров Микола
- Калинець Ігор
- Карпенко-Карий Іван
- Квітка-Основ’яненко Григорій
- Клен Юрій
- Кобилянська Ольга
- Коломієць Олексій
- Королів-Старий Василь
- Косинка Григорій
- Костенко Ліна
- Котляревський Іван
- Коцюбинський Михайло
- Кочерга Іван
- Кречет Платон
- Кропивницький Марк
- Куліш Микола
- Куліш Пантелеймон
- Лепкий Богдан
- Леся Українка
- Липа Іван
- Маланюк Євген
- Малишко Андрій
- Малкович Іван
- Мирний Панас
- Мушкетик Юрій
- Назарук Осип
- Нестайко Всеволод
- Нечуй-Левицький Іван
- Олійник Борис
- Олійник Степан
- Олесь Олександр
- Ольжич Олег
- Осьмачка Тодось
- Пiдмогильний Валер’ян
- Підпалий Володимир
- Павличко Дмитро
- Плужник Євген
- Поліщук Валер'ян
- Пчілка Олена
- Рильський Максим
- Руданський Степан
- Самійленко Володимир
- Самчук Улас
- Симоненко Василь
- Сковорода Григорій
- Сосюра Володимир
- Старицький Михайло
- Стельмах Михайло
- Стефаник Василь
- Стороженко Олекса
- Стус Василь
- Теліга Олена
- Тесленко Архип
- Тичина Павло
- Тютюнник Григір
- Федькович Юрій
- Франко Іван
- Харчук Борис
- Хвильовий Микола
- Чайковський Андрій
- Шевченко Тарас
- Яновський Юрій
В середині XVII ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У 1654 році відбулася злука України з Росією — це зміцнило зв’язки двох народів.
Спочатку з’являється заграва. Вона росте, розгоряється, і ось уже сліпучо-біла лавина котиться до міста. Вогонь охоплює будинки, вулиці, спалахують автомобілі. Дерева чомусь займаються швидко, як свічки, хоча зараз розпал весни.
Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину, їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати:
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
В історії української літератури XVII-XVIII століть визначне місце посідають літописи, головною темою яких було зображення визвольної війни 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників.
У кожної людини є своя система цінностей. В одного — це багатство, гроші, в іншого — слава, почесті, ще інший найбільше цінує свою родину, теплі стосунки, дружнє спілкування. Часто ці прагнення переплітаються, і людину оцінюють по тому, що в ній переважає.
Григорій Косинка і Микола Хвильовий… Люди однієї епохи, талановиті письменники, великі майстри художнього слова… Однак у кожного з них (а так буває завжди!) своя доля, свій шлях до визнання, своє світорозуміння та своє світобачення.
Жінці-матері присвячено багато літературних творів різних жанрів, і не буде помилковою думка, що цей образ є наскрізним. Еволюція образу відтворює ті соціально-політичні зміни, що відбуваються у світі, надає йому філософського звучання.
Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга — митці, котрі не лише своїм проникливим художнім словом наближали світлу годину визволення Батьківщини, а й стали до лав борців і життям заплатили за вірність визвольним ідеям.
У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі.