Під осінніми туманними зорями, коли земля ще спросоння І вбирає в себе шелест пташиних крил, проста українська селянка Ївга Остапівна подарувала світу ще одну дитину (їх в сім’ї всього було одинадцятеро), яку охрестили Андрієм.
Малишко Андрій
Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в його художньому слові:
Пам’ятаєш?
У камені, в колії добрій,
Чи літо, чи осінь
Або дощик-пороша,
Простеляла для мене далекий обрій,
Дорого під яворами.
Найкращою подругою в житті Андрія Малишка була пісня. Змалечку полюбив її, почувши від своєї матері, і не розлучався з нею всі свої напружені літа.
Слова А. Малишка приваблювали Л. Ревуцького, М.
Син України — Андрій Самійлович Малишко — зробив великий внесок у духовну скарбницю свого народу. Народжений у бідній селянській родині, він завжди прославляв людину праці — хлібороба, тесляра, учителя, безмежно любив свою яворову батьківщину — Україну.
Вогонь Прометея… Горить він у серці юнака зі Смоленщини, спаленого фашистами на кручах України…
Вогонь Прометея горить у серці «хлопчика з монгольськими очима», вічно юного душею Андрія Малишка, горить цей вогонь любові до своєї рідної України, її народу.
Андрій Самійлович Малишко народився 2 (15) листопада 1912 року в селі Обухові Київської області в родині шевця. 1932 року закінчив Київський інститут народної освіти. Деякий час вчителював, працював у газетах «Комсомолець України», «Літературній газеті», журналі «Молодий більшовик».
Поезiя А. Малишка — глибоко лiрична, щира, безпосередня. Поет глибоко переживає те, про що пише. Його творам притаманна лiричнiсть, емоцiйнiсть, простота, прозорiсть змiсту. Тому однiєю з особливостей поезiї А.
Творчість А. С. Малишка — помітна сторінка в історії української літератури. Поет, що жив радощами і печалями свого народу, у своїх віршах розкриває внутрішній світ сучасників, їх поняття про совість, правду, рядність і чесність.
Без мови все мертве. Без мови немає життя. Тож і любив Малишко рідну мову, рідне слово понад усе. Цією любов’ю осяяна вся його поезія. Як поет-лірик, чиї вірші відзначаються надзвичайною музичністю, А.С.Малишко неминуче приходить до пісні.
Андрій Малишко. Поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті і вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим.
Ще напередодні війни він написав чудову ліричну поезію