Драматичну поему «Ярослав Мудрий» Кочерга розпочав ще тоді, коли повертався з евакуації. Проїздив він тими місцями, які тільки-но визволили від фашистського чобота. Його око не проминуло руїн і згарищ, бідувань людей.
Кочерга Іван
Щодо драматичної поеми І. Кочерги іноді постає питання, чому автор не обмежився чітким відтворенням існуючої історичної правди, але на основі реальних подій відтворює сюжет, сповнений деяких неточностей або й «грубих помилок», — відходжень від реалії, що її занесено до літописів княжих часів.
Нашому народу судила історія — жити, перемагаючи ворогів. А ворогів, ой, як же рясно було в минулому землі нашої! Сунули вони чорним потопом, зваблені родючими ґрунтами, багатством лісів і надр земних, достатком міст і сіл.
(За драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)
Ярослав Мудрий… Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий войовник і мудрий книголюб; творець першого зведення руських законів — «Руської правди», і князь, що залізною рукою скарав у міжусобній боротьбі навіть найближчих родичів; лукавий політик і натхненний будівничий.
(За драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)
Іван Антонович Кочерга постійно шукав нові напрямки в своїй творчості. Він працював над драматичними поемами, історичними драмами, комедіями, водевілями.
Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, щедрість, а з іншого — честолюбство, лукавство, лякливість.
Вельмишановний великий княже Ярославе!
Звертаюсь до тебе з далекого ХХ століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п’єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління.
Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї службовця залізничного транспорту. Учився в Чернігівській гімназії. Закінчив 1903 року юридичний факультет Київського університету.
П’єса І. А. Кочерги «Ярослав Мудрий» — вершина майстерності письменника. Це справжній гімн не князеві, хоча б і названому Мудрим, не вождеві, а безсмертній творчій силі народу, полум’яному патріотизмові, любові до Батьківщини.
«Свіччине весілля» справедливо вважають одним з найпоетичніших творів української драматургії. Ця поетичність — у самому задумі п’єси, у вдалому використанні, здавалось би, незначних літописних свідчень. У передмові до твору драматург писав: