Характерною рисою творчої манери І. Нечуя-Левицького є гумор і сатира, спрямовані проти польської шляхти, російської колоніальної політики, української продажної інтелігенції, духовенства, чиновництва і затурканості та забобонності українських селян.
Нечуй-Левицький Іван
Справжньою перлиною української літератури стала повість Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря». Вільно й невимушено, сторінка за сторінкою розгортається життєва одіссея українського селянина-кріпака.
Усе своє життя Іван Семенович Нечуй-Левицький «кров’ю й нервами» був зв’язаний з простим народом: глибоко знав його життя, проймався його болями та думками, завжди прагнув допомогти скривдженим. Письменник уважно «наглядав», за життям земляків, його спостережливе око вбирало всі барви — від трагічно-чорних до яскраво-комічних.
Героїчну сторінку в історії України вписали запорозькі козаки. Вони — славні сини нашої Батьківщини, які боронили її землі і народ від ворога. Про сміливість козаків складали легенди, перекази, пісні.
Урок етики для сучасників і нащадків (за романом Івана Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький»)
Історія України для Нечуя-Левицького лишалася невичерпним джерелом роздумів і творчих пошуків, він вважав конче необхідним розвивати національну самосвідомість, був переконаний, що саме художні твори на тему історичного минулого здатні викликати живу зацікавленість широких верств українського народу до свого минулого.
Повість «Кайдашева сім’я» — один із найвизначніших творів І. Нечуя-Левицького про село. У ній письменник змальовує життя українських селян після відміни кріпосного права. На прикладі родини Омелька Кайдаша показаний руйнівний вплив дрібновласницького побуту на людські характери.
Характер Кайдашихи формувався в умовах кріпосницької дійсності. Підкреслюючи деформацію особистості героїні, письменник зауважує: «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем.
Урочисте слово «патріот». А кого ним називають? Які моральні якості людини-патріота? Ці питання останнім часом викликають у нашому суспільстві суперечки, дискусії. Але, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що в одному різних поглядів не буде: патріотом ніколи не назвуть зрадника.
З великою майстерністю показав І. С. Нечуй-Левицький життя в селі після реформи 1861 року, викривши причини непорозумінь і сварок у родині Омелька Кайдаша.
Батько був добрим стельмахом і прожив довге і тяжке трудове життя.
Образ Омелька Кайдаша змальовано в побутовому реалістичному плані. Крок за кроком минає у повісті сумне життя затурканого селянина. Його недолі автор співчуває, хоча й насміхається із його нерозсудливих вчинків, з його сімейної війни.