На межі ХІХ-ХХ століть у літературі та мистецтві в цілому утверджується новий стиль — експресіонізм (фр. expression — вираження). В українській літературі його започаткував В. Стефаник, традиції якого підтримали Тодось Осьмачка, М.
Стефаник Василь
Василь Семенович Стефаник — геніальний українській письменник. І. Франко вважав, що В. Стефаник виділявся серед письменників «найбільшим талантом» і був найбільшим митцем, «який появився у нас від часу Шевченка».
Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах?
Селяни західних українських районів, залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести.
Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела — це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат — він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська область).
«Як коротко, сильно і страшно пише ця людина». Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських.
Розпочати свій твір я хочу спогадами про зустріч Василя Стефаника і Гната Хоткевича. Якось письменник-новеліст запитав письменника-романіста:
Як ви можете так багато і легко писати?
Хоткевич відповів: «Бачите, така несправедливість на цьому світі.
Серед творів В. Стефаника на особливу увагу заслуговують ті, де порушується проблема пролетаризації українського села. Майже кожна новела
збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово» — то гостра соціальна драма, трагедія людського життя; безвихідь, прірва, з якими віч-на-віч зустрілося західноукраїнське селянство, що змушене було кидати рідні землі й шукати щастя далеко за їхніми межами.
Початок другого періоду літературної діяльності Стефаника припадає на роки імперіалістичної війни, під час якої Галичина стала ареною кривавих боїв між двома ворожими арміями. Палали села і міста, розорювались тисячі родин, гинуло мирне населення, вимучені люди блукали по країні.
Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русові Снятинського повіту на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р.
(За новелою В. Стефаника «Марія»)
Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини.