Home » Твори з української літератури » Котляревський Іван » «Енеїда» Івана Котляревського — енциклопедія українознавства

«Енеїда» Івана Котляревського — енциклопедія українознавства

Є така легенда: коли боги ділили між людьми таланти, то одна людина обрала собі сміх… І тільки потім боги схаменулись, побачивши, що людина, озброєна сміхом, може бути сильніша за богів. Можна впевнено стверджувати, що тією людиною був Іван Котляревський.

Котляревський, за словами Д. Обрадовича, своєю «Енеїдою» показав, що наша нація не тільки співає плачучи, а й сміється співаючи. Автору вдалося підтвердити народну мудрість: якщо ти вірний син народу, то береги свою пісню і мову більше, ніж кордони.

Найхарактерніша риса поеми — народність. Дивуєшся і захоплюєшся картинами народного життя, що наскрізь пронизують твір. І який же талант треба мати, яку проникливу спостережливість, як треба було близько стояти до народу, яку любов плекати до рідної мови, щоб отак чудово, неперевершено майстерно й реалістично змальовувати ці картини!

У поемі соковито змальовано багатими, розмаїтими фарбами народні гуляння, свята, ігри і танці, звичаї і повір’я, народний одяг і хатню обстановку; тут називаються десятки народних страв; троянці носять численні українські імена; українські назви дано і багатьом селам, містам, місцевостям; з щирим замилуванням описано святкові розваги, сцени вечорниць і ворожіння. І як же описаної

Котляревський вражає кулінарно-гастрономічною обізнаністю: яку тільки їжу вживали троянці — галушки, лемішку, куліш, запивали брагою та горілкою. І все це — прості селянські страви.

А який багатий вибір одягу в героїв твору! Венера одягнена розкішно, як і личить богині. Юнона «сховала під кибалку мичку», «взяла шнурівку і спідницю». На Дідоні «караблик бархатовий», «спідниця і корсет шовковий».

В поемі згадується багато ігор, як наприклад; у свинки, у панаса, у журавля. Подає автор і відомості про українські народні інструменти і танці: Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала. … Кругом дівчата танцювали. Троянці знають багато пісень. І яких же пісень! Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ! Не випало з поля зору письменника і образотворче мистецтво. Для оздоблення царських палат Латина привезли картини: «Патрети всіх богатирів…».

Це цілий каталог картин, що були розповсюджені тоді і в поміщицьких будинках і в селянських хатах.

Захоплюють читача народні легенди: казкові образи — кобиляча голова, чоботи-скороходи, килим-самоліт. А один з найколоритніших казкових образів — баба-яга, — чудовий витвір народної фантазії.

А ще: Котигорох, Іван-царевич, Кощій з прескверною ягою, І дурень з ступою новою. Як глибоко треба було знати І. П. Котляревському життя, історію та культуру народу, щоб з такою колоритністю і точністю все це описати.

Особливо яскраво виявляється народність поеми в описах потойбічного світу — пекла і раю, в яких ми впізнаємо життя і побут народу на цій «грішній» землі, впізнаємо взаємини між людьми, їхні звички, натури.

Ці картинки — справжня енциклопедія для етнографа з описами вечорниць, ворожіння і шептання, народного лікування.

І. Котляревський гарно і влучно підмітив найколоритніші деталі вечорниць: Тоді-то в пеклі вечорниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки і молодиці І там робили не пусте… Подавши картину вечорниць, письменник з глибоким знанням народних обрядів описує далі ворожіння, пророкування долі Енею.

Як один з елементів народності поеми слід відзначити наявність в ній простих народних імен, носіями яких були козаки-українці. От кого, наприклад, зустрів Еней у підземному царстві:

Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма і Харка… Картини життя і побуту змальовані І. П. Котляревським на основі глибокого знання ним вірувань і уявлень з народних джерел: Піду я до людей старих,… І попрошу їх розказати, Що чули од дідів своїх «Енеїда» — твір великої сили і краси, твір, що має важливе пізнавальне значення, твір, де відбивається все життя народу: його діяння, його поняття, його думи, бажання, надії, радості і печалі.

О. Білецький зазначив: «Усією своєю поемою Котляревський продемонстрував незвичайну силу і волю народу до життя».

Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в ім’я майбутнього, це його сучасники, люди, які своєю самовідданою працею борються «за будуче Русі».


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:
«Енеїда» Івана Котляревського — енциклопедія українознавства