Головна тема поезії Едгара По

Едгар По, який жив у 1809-1849рр один з класиків світової літератури. Талант його різноманітний — поезія, проза, рецензії, статті літературно-критичні та твори, які важко віднести до якогось конкретного жанру. Цікаво те, що у всіх галузях літератури він був першопрохідцем. Новатором, який визначив епоху та накреслив шляхи подальшому літературному розвитку.

Головною темою у поезії автора стає тема скорботності, відчаю, які викликала смерть коханої дружини, тема про загибель прекрасної, чарівної жінки (вірші «Улялюм», «Аннабел-лі»), теми ці становилися

темами про безвихідь у існуванні людей («Ворон»). Едгар По написав про те, що щастя нетривале, ідеал недосяжний («Ельдорадо»), славить прекрасне та сумує за ним. Вислизнувши з реальності життя ця все прекрасне існує у снах автора та в його віршах.

Поезія По має великий вплив на емоції людей, що є наслідком його обдуманої, важкої роботи, а не тільки є плодом натхненності та творчого пориву. По дозволяє «зайти» в його «лабораторію», переконуючи що високі почуття душ є наслідком старанної праці думок це відбувається у «Філософії творчості» та «Поетичному принципу». Творчі сповіді об’єднані з логічними

роздумами. У «Філософії творчості» автор познайомив читача більше не із самою філософією, а із творчістю поезії, її «анатомією».

У «Поетичному принципі» По зображує негаразди у відносинах між істинністю та поезією. Краса не відривається від істинності, вона стає наперекір дидактизму, який присутній у поезії, наперекір думці, що цінність творів визначається «мораллю», яка є за основу в них. Едгар По намагається переконати читачів силами емоційного впливу, поезією, а не істиною та повчаннями. Його можна вважати письменником світового рівня, хоча всі його літературні надбання можуть вміститися у кількох книжках.