Home » Твори з української літератури » Рильський Максим » Гуманістичний пафос лірики Рильського останніх років

Гуманістичний пафос лірики Рильського останніх років

«Третє цвітіння» М. Рильського — явище, унікальне в нашій літературі, — об’єднує чотири збірки поета «Голосіївська осінь», «Зграя веселиків», «В затінку жайворонка», «Зимові., записи».

Для лірики письменника останніх років характерна простота, ясність, філософська заглибленість. Не тільки краса природи (збірка «Троянди й виноград»), а й краса душі людської хвилювала художника. Людина, пише М. Рильський, без відчуття поезії, мистецтва не може бути по-справжньому щасливою. Якою ж повинна бути поезія, здатна схвилювати сучасника? У збірці «В затінку жайворонка» у вірші «Поетичне мистецтво» автор дає відповідь на це питання: Лише дійшовши схилу віку, Поезію я зрозумів. Як простоту таку велику, Таке єднання точних слів. Коли ні марній позолоті, Ні всяким викрутам тонким Немає місця, як підлоті, У серці чистім і палкім. Досить популярною в українській літературі десь з 60-х років стала проблема людина та наука. Рильського, як поета-філософа, ця проблема теж цікавила. Він часто задумувався над тим, чи потрібні наукові відкриття вищого гатунку, яку роль у добу НТР має відіграти поезія. Поет, як і наші батьки, був свідком виходу в космос першої людини — Гагаріна Юрія Олексійовича. Після цієї події стало суттєво змінюватися світовідчуття, світомислення. Саме в цей час розпочалася дискусія ліриків і фізиків. Рильський, учасник дискусії, на питання, чи потрібне мистецтво добі космічних відкриттів, сказав: А я додам: любити можна Поезію в добу ракет. Бо дивна річ: людина кожна Якоюсь мірою поет.(«Вірш в альбом»)

Рильського бентежило те, що дехто поезію, мистецтво віддав на відкуп технократичним, а то й прагматичним, споживацьким тенденціям, а він, як поет-гуманіст, боровся за те мистецтво, яке сприяло гармонійному розвитку особистості. У вірші «Діалог» поет напише:

Як же так убого ви живете, Що ж так занепали ви, скажіть, Що у дні космічної ракети Солов’я не в силі зрозуміть? Внутрішній світ людини в усій його красі оспіваний автором у «Голосіївській осені». На думку поета, визначальною рисою інтелектуальної людини має бути духовність. Поезія збірки, як кажуть літературні критики, повернулася в бік внутрішнього світу, духовного життя людини і сприяла розвитку цього жанру, його тем, жанрів і мотивів.

Традиційна тема важкого тягаря прожитих літ і перетворення його у хвалу життя також має місце в збірці. У вірші «Як забути» поет писав: Шкода за минулим, річ відома, Та й теперішнє колись мине… Але хай поб’є тих оскома, Хто весну зимою проклене. Остання збірка поета «Зимові записи» (1964). Вона вражає читача незвичайною силою виражених у ній думок і почуттів. Як відмітила літературна критика, читаючи вірші цієї збірки, читач відразу поринає у світ поета — «чистий, тихий», світло-кришталевий.

У віршах збірки — сповідь про те, чим жила, боліла і раділа його бентежна й неспокійна душа на схилі літ. Та не гіркотою пройняті поетові рядки. Його серце охоплює радість від того, що життя не прожите навмисне, що життя прожите з людьми.

У вірші «Пахне снігом, сіном, кінським потом» художник збентежений тим, що, на жаль, сучасна людина починає втрачати зв’язок з природою, і застерігає:

Зрозумійте, люди, річ єдину —

Що брехать не вміє мій язик …

Внук мій любить пахощі бензину,

Ну, а я і досі ще не звик. У ліриці останніх літ, зокрема в останній збірці «Зимові записки» М. Рильський як справжній поет-громадянин, ганьбить носіїв тих пороків, які мали місце в житті:

Братопродавці з білими руками

І з чорними серцями — ось вони,

Що волали анонімними листами

Дорогу у кар’єру та в чини! Заключний вірш збірки «Сліди маленьких ніг на вогкому снігу» — це миттєві враження від побачених на снігу слідів ніжок маленької дитини. Вони навівають спомини. Особливо це гостро відчуває літня людина. І оті маленькі сліди дитячих ніжок у художньому відчутті автора стали основою для утвердження вічності жита

М. Т. Рильський — поет з великої літери. Своє літератури кредо він виразив у вірші «Що я ненавиджу і що я люблю»:

Речі прості й чисті люблю я:

Серце для друзів відкрите.

Розум, до інших уважний.

Працю, що світ звеселяє,

Потиск руки мозолястої,

Сині світанки над водами,

Мужність і вірність.

Народ і народи —Я люблю!


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: