Українські історичні пісні

Історична пісня – одна з найважливіших культурних цінностей кожного народу. Така пісня здатна розкрити самобутність творення нації, визначні моменти в її історії, особливі характеристики народу. Історичній пісні характерні сюжетність та насиченість оповідними елементами. Також в ній є і обов’язкові ліричні відступи – моменти, які підсилюють враження від описаних в пісні подій.

Українська історична пісня бере свій початок ще з часів Київської Русі. У той період існувало безліч співців, які складали твори про героїчні подвиги, походи

та перемоги князів та їх військ. Особливістю історичних пісень є відсутність міфологізації подій та присутності надприродного, в них описуються лише реальні представники нації в період реальної історичної епохи. Ця традиція зберігається й до моменту створення Запорозької Січі. У цей час пісня набуває неабиякого розквіту.

Не тільки в історичному плані, ай у плані образу Запорізька Січ являє собою уособлення військової міці українського народу, сили, створеної для боротьби з поневолювачами. Основними героями творів стають видатні гетьмани та прості козаки, очільники важливих історичних подій, учасники

битв: гетьман Байда Вишневецький – засновник Січі, Іван Сірко – кошовий отаман, відомий характерник, Максим Залізняк, Іван Ґонта – лідери гайдамаків, Устим Кармалюк – український «Робін Гуд», Богдан Хмельницький та Петро Сагайдачний – гетьмани Національно-визвольної війни.

Часто опису їх образів була характерна деяка гіперболізація, що також є типовим для історичної пісні. Так, наприклад, герої володіли надлюдською силою, спритністю, вдачею, могли перетворюватися на різних звірів. Ворогами у піснях служили реальні вороги української нації: турецько-татарські загарбники, польська шляхта, московське царство. Їхні образи, навпаки, були насичені негативними якостями, зображувалися слабшими від героїв.

Поширювачами та авторами пісенних творів стали кобзарі – один із прояву та уособлення образу українського народу. Співцями часто були сліпі люди з поводирями, або ж старі козаки. Вони збирали пісні посеред народу, шукали інформацію про історичні події, які відбулися, і самі складали з них власні віршовані твори. Традиційним музичним інструментом кобзаря біла бандура, кобза. Серед простого народу також використовувалась сопілка.