“Каторжна” Грінченка аналіз твору

Оповідання «Каторжна» Грінченко створив в 1888 році. Воно, як і велика кількість інших робіт автора, розповідає про період дитинства. Це не викликає здивувань, адже сам Грінченко був викладачем, тому дослідження дитячою природи, поведінки завжди цікавило письменника.

Твір розповідає читачам про нещасну дівчину Докію, життя якої було абсолютно позбавлене земних радощів: дівчина не отримала материнської любові та ласки, що спричинило абсолютну її неспроможність пристосуватися до реалій життя. Ніхто не зміг розповісти їй про боротьбу з внутрішніми

почуттями, про приборкування та опанування емоцій. Так і сталося, що дівчина просто стала жертвою цього суворого світу, «і ніхто не пожалів її» по смерті.

Початок твору досить вражає: перед нами постає нещасна, замучена Докія, яка нічого не може зробити до пуття. Виходить суцільне замкнуте коло: не знаючи, як зробити правильно, дівчинка припускається помилок, та її не вчать діяти інакше, а лише невтомно сварять. Якби на місці злої, сварливої мачухи була рідна мама, все було б інакше, і дівчина могла б вирости ладною та ставною.

Дивує настирність мачухи у «вибитті» пробачення та покірності дівчини.

Їй невтямки було, що постійна мовчазливість Докії – не виклик їй самій, а лиш повна недовіра людству. Саме тому, через страх бути зрадженою, ображеною, дівчинка ходить осторонь і тримається, наче те вовченя.

Здавалося б, у таку тяжку хвилину батько повинен підтримати доньку, та його цікавила лише пляшка. Чоловік не розумів чому рідна донька так його боїться і ненавидить.

Так і проходило життя, нікому не відкривала Докія свого серця, нікому… окрім маленької калини, що росла у дворі. А від людських проявів дівчинка привчила себе відвертатися і закривати своє серце ще глибше. Такі люди є досить небезпечними для суспільства: агресію вже неможливо контролювати. Це і губить Докію, без любої виросла вона доброю та чужою.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Каторжна” Грінченка аналіз твору