Література епохи просвітництва

Епоха Просвітництва розквітла у 18 столітті і подарувала світові, в першу чергу, Європейську школу філософії. Просякнуті гуманістичними ідеями Відродження просвітники замислювались над несправедливістю у суспільстві, над вартістю людського життя, моральні та етичні цінності, розвиток особистості та науки в цілому. Але тогочасні митці найвищою цінністю все ж вважали розум.

Письменники цієї доби намагалися висвітити тематику людської природи та необхідність жити за її законами, які включали в себе і високу моральність. Вони ставили за

мету передавати знання та поширювати відповідні ідеї. В цей час виник та активно розвинувся напрям реалізму у мистецтві.

Героями творі постають прості люди, високоморальні, працьовиті, що мають викликати у читача співчуття. За допомогою гострої сатири викривається сваволя панівних станів суспільства, використовується також і критичний елемент у побудові сюжету. Навіть суто літературні твори носили дидактичний філософський матеріал.

Доба Просвітництва саме тому і була названа «віком філософів» і за початок вважають твір Джеймса Локка «Досвід про людський розум». Сама назва епохи з англійської походить

від слова «світло», на мою думку, саме з цим пов’язана низка приказок, де світло отожнюється з розумом, навчанням.

Найяскравішими представниками цієї літератури вважають Гете, Вольтер та український Сковорода, що відомий у всьому світі. Твори нашого письменника мають для мене особливе значення. Їх філософський зміст змушує заглиблюватись в своє буття. Гадаю, що вивчаючи ідею зрідної праці в його віршах та байках ще у школі, багато хто замислився над тим, чим йому варто займатись і до чого він дійсно має хист.

Твори доби Просвітництва, як літературні, так і мистецькі взагалі, мають не абияку світову вартість як в естетичному, так і в інформативному плані і є неперевершені. Це надзвичайно важлива сходинка у становленні літератури, як такої взагалі.