Література епохи Відродження

Епоха Ренесансу починається з 14 століття і закінчується в датою смерті Шекспіра. Відродження отримало свою назву в зв’язку з поновленням використання канонів античного мистецтва, але на мою думку сама назва носить у собі глибший сенс, адже з початком цієї епохи розвиваються гуманістичні ідеї, моралізм, а отже відроджується сама Людина.

Особливістю літератури даної доби є те, що митці повернувшись до античності не відкинули геть християнське, що було єдиним напрямом до цього часу, а поєднали ці два явища у собі. Таким чином власне і виник

християнський гуманізм, що мав у собі ідею щастя людини у земному житті, як християнську етику. З точки зору церкви то була єресь. Але в наш час не можливо не відмітити, що це був надзвичайний ривок до розвитку.

У творах згаданого періоду людина має власний внутрішній світ, духовну природу, як щось вище і не залежне від її релігійних поглядів, чи соціального стану, являє собою цінність. Внутрішні конфлікти героїв творів Шекспіра, на приклад, зовсім не носять біблейського характеру, а є ілюстрацією особистого вибору людину, її життєвих цінностей.

Окрім всього, на добу Відродження припадає й подія виникнення

книгодрукування в 1455 році. Я вважаю, що це зробило літературну діяльність більш популярною у комплексі з тим, що у творах почало цінуватись новаторство, авторство, виражене через мистецьку індивідуальність, духовна неповторність.

Велика кількість творів все ж засуджувала духовенство, що стало зловживати своєю владою і на противагу ставився образ людини з високою мораллю, що заслуговувала вічного щастя навіть не маючи сану. Прикладами таких творів є «Декамерон» Джованні Боккаччо, «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле.

Розглядаючи літературу епохи Відродження не можливо не помітити, що це був початок нової мистецької ери.