Людське життя – найвища цінність

Усвідомлення цінності людського життя та ідея його збереження, певне, закладені у самій людській свідомості. Ще у часи первісного суспільства, вивчаючи та пізнаючи небезпечний оточуючий світ, наші пращури чудово розуміли, що для виживання всього колективу важливе життя кожного його індивіда.

Пізніше, з утворенням цивілізації, у період кровопролитних війн за території та спробі самоствердження існування держав, виникає класова нерівність, яка підносить важливість життя одних людей над іншими. В таких умовах, однак, виникають поняття

закону, порядку та права, які дають багатьом людям змогу відстояти важливість свого життя перед суспільством.

У часи Середньовіччя на перший план також виходить не цінність людини, а аспект віри в бога, важливість душі і подальшого небесного, а не земного існування. Саме через жахливе ставлення до життя людини і не врахування його, як цінності, цю епоху називають темними віками. Відродження, натомість, ознаменувало себе, як епоха антропоцентризму, підкреслення важливості усього людського, піднесення людини над богом.

Гуманізм – вінець уособлення цінності людського життя. Головним принципом усіх гуманістичних

норм поведінки у період Ренесансу було вчення стосовно високого призначення людини, її гідності, чесно́ти – схильності до добрих вчинків, рівноправності всіх людей та прояву їх цивілізованості.

Основні принципи гуманізму й надалі існують в сучасному світі. Підтримуване законами демократії, нормами порядку, етики та моралі, людське життя являє собою найважливішу цінність для людини, як носія, стосовно самої себе, так і для всіх людей по відношенню один до одного.