Home » Твори з зарубіжної літератури » Сервантес Мігель » Мігель де Сервантес Сааведра «Дон Кіхот»

Мігель де Сервантес Сааведра «Дон Кіхот»

До читача. По формі Сервантес задумав свій роман як пародію на сторонній реалізму традиційний рицарський роман, але вийшов за межі літературної

пародії і дав глибоку критику як Середньовіччя, так і буржуазних відносин, що складалися на той час.

Змальовуючи пригоди Дон Кіхота, одержимого бажанням встановити справедливість на цьому світі, Сервантес зіштовхує лицарський, середньовічно-патріархальний уклад суспільства і гуманістичні ідеали епохи Відродження з дійсністю зародження капіталістичних стосунків.

Розповідаючи про примхи долі свого героя, автор об’єднує сатиру і гумор, комічні й трагічні мотиви, гіперболізм власної фантазії та буденні побутові сцени.

Герой роману — не прекрасний лицар-юнак, а «бадьорий кістлявий дідуган», який повірив, що не минули ще лицарські часи, що можна помахом меча і влучною стрілою встановити справедливість, допомогти бідним та пригніченим, захистити «принижених та гнаних». По дорогах Іспанії їде лицар, готовий кожної хвилини кинутись у бій, захищаючи лицарську честь. Усюди він отримує побої, знову встає і продовжує свою хоробру місію. Але він не може виправити світ: Дон Кіхот народився в жорстокі часи, коли добро і благородство не в честі, коли більшість людей — боягузи. Він був чистим душею, коли аристократія втратила сором, був скромним і делікатним серед грубощів, тримав слово, коли це ніхто не цінив, присвятив життя високим прагненням, коли інші тішились власними потребами.

Історія Дон Кіхота — це приклад того, що не час створює людей, а люди прикрашають його, як це зробив середньовічний інтелігент Сервантес і його Дон Кіхот, що не завжди в «жорстокий час» бувають «жорстокі серця».

Фінал роману неочікуваний — Дон Кіхот відрікається від того, що так хоробро захищав. Сервантес розумів недосконалість навколишнього світу і усвідомлював безперспективність шляху свого непрактичного героя-романтика.

Герой Сервантеса близько 400 років продовжує свій шлях духовними дорогами людства. Для одних — він герой, для інших — навіжений. Це «вічний образ» безкінечного конфлікту між шляхетністю бажань і неможливістю їх втілення, пошуку сенсу життя і ототожнення свого місця в ньому.

Неймовірна кількість прочитаних романів навіяла дону Кехану думку стати лицарем, сісти на коня і зі зброєю в руках вирушати на пошуки пригод, почати викорінювати неправду і «здобувати собі безсмертну славу та ім’я». Він придумує не тільки собі більш милозвучне ім’я — Дон Кіхот, — але і свою шкапу нарікає Росінантом, що означає «кляча, йде попереду». Він придумує образ дами свого серця зі солодким ім’ям Дульсінея Тобоська. Посвячення в лицарі п’ятдесятирічний ідальго організує в трактирі, відвідувачі якого заради забави прийняли участь в цьому фарсі, ледве стримуючись від сміху…

Перша спроба встановити правосуддя у Дон Кіхота була невдалою, тому справжньому лицарю був потрібен зброєносець. На цю роль хитрий «правосудець» вмовив наївного односельчанина Санчо Панса і пообіцяв, що, захопивши який-небудь острів, він зробить Санчо з простого селянина губернатором цього острову.

У супроводі добродушного Санчо Панси Дон Кіхот боровся з вітряками, уявляючи, що це велетні, які хочуть рознести все на своєму шляху; намагався боротися з левами, які тихо спали у клітці, незважаючи на нього, і не бажали вступати в бій з лицарем, який з Лицаря Печального Образу захотів стати Лицарем Левів. Кожний «бій» Дон Кіхота має символічний характер. Щохвилинно ми бачимо боротьбу з реальними і примарними силами зла, від когось залежимо, комусь підпорядковані… Та, мабуть, ось головна мудрість, яку можна винести з книги:

«Свобода, Санчо, — це одна з найдорогоцінніших щедрот…, з нею не можуть зрівнятися ніякі коштовності… Заради свободи, як і заради честі, можна ризикувати життям…, неволя є найбільшим з нещасть, які тільки можуть статися з людиною…».


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (2 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: