Як я пригадую, він завжди був старанно вмитий, причесаний, в скромному, але чистому одязі: чоботи його завжди були вичищені. Видно було, що вдома йому віддавали особливу увагу. Та й сам він турбувався про свою акуратність: в боковій кишені його сундучка завжди був гребінець і дзеркальце, щоб кожний раз під час перерви між лекціями можна було все привести до ладу; не залишався він також і без носової хусточки…
…Якось приходить в учительську П.С.(учитель російської мови) з солідним жмутком учнівських творів учнів 4-го класу…
Витягнувши звідти працю Михайлика, він став читати її перед нами всіма й закінчив читання вигуком: «Будем иметь своего літератора»! Я не пам’ятаю змісту цієї праці, в читання я якось добре не вслухався, бо чимось був зайнятий, тільки пам’ятаю ту думку, що її висловив хтось із учителів: «Написано довольно легким слогом и приятным языком, да и смысл есть, но не верится, чтобы автор, хотя ученик четвертого класса, мог самостоятельно выполнить эту работу»
З такою думкою погодилися й інші , але П.С. настоював на своєму : «нет господа, это будущий писатель, будущий поет».
В.Ковердинський. Шкільні рокиМ. М. Коцюбинського. 1927 р .
Сім’я Коцюбинських жила у Вінниці у власному будинку… Мати Михайла Михайловича Гликерія Максимівна була вже сліпою; батько десь служив не у Вінниці, там і вмер .. Сім’я Коцюбинських тоді складалась із матері й п’яти дітей: Михайла, Ліди, Хоми, Леоніда й Ольги. Сім’я весь час перебувала в скрутному матеріальному становищі. Почувались завжди великі злидні… Заробляв тільки один Михайло Михайлович приватними лекціями у Вінниці, а іноді виїжджав для цього і на села. Керувала господарством мати, діти завжди її слухали. Всі господарські роботи виконувала старша дочка Ліда…
Добував десь Михайло Михайлович нелегальну літературу, тримати її в себе він боявся, бо був під доглядом поліції, і давав на схованку Недоборовським. Під вікнами Михайла Михайловича часто появлялися жандарми: тому вечорами він завжди старався щільно завішувати вікна.
Спогади сестер Недоборовських
1926 р .