Моє улюблене свято
Різдвяне надвечір’я – найкраща пора, від якої душа наповнюється теплою хвилею передчуття. Це можливість зібратися всією родиною і разом зустріти схід першої зірки, яка символізує народження Ісуса Христа.
Кухня приваблює апетитними запахами, які належать смачним маминим творінням. А бабуся, тим часом, вправляється у мистецтві кулінарного ліплення. З-під її лагідних зморщених рук з’являються пухкі пиріжки, що вилазять з духовки святково вбраними у золотисту скоринку.
В цей день я намагаюся не пускати в своє серце злобу, а у голову
Якщо жінки нашої родини піклуються про наповнення столу особливими стравами, дідусь порається біля своїх пернатих вихованців – курей. Він ласує їх макухою, вареним лушпинням і зерном, щоб до ранку більше не ступати в курятник ногою. Як вірують старі люди, у різдвяний вечір тварини розповідають Богу про ставлення до них свого годувальника. Розмова ця – конфіденційна і не повинна втрапити у людське вухо.
Кожного Різдва ввечері мене змушують
Святкову вечерю традиційно розпочинають домашня кутя і терпкий узвар. Кожен за столом, куштуючи їх, подумки бажає собі і рідним здорового і мирного буття у достатку.
А я мрію про височезні кучугури снігу, щоб випробувати саночки. Мимоволі помічаю, як тітка з секретним виглядом заглядає по кутках столу і ховає під скатертину часник і горіхи. Виявляється, вони символізують захисні сили і здоров’я. Цікаво, вона дуже засмутиться, якщо я трішки надкушу один зубчик?
Близької восьмої години вечору мені складають пакунок для вечері, яку я завзято несу до сусіднього будинку. Треба постукати і натхненно прокричати: «Відкривайте! Тато й мама послали вечерю принести!». Повертаючись назад, помічаю, як гарно виблискує зорями вечірнє небо, під ногами хрумтить морозний сніг, а в кишені приємно шелестять цукерки.
Моє улюблене свято