Наш домашній звір

З раннього дитинства я обожнюю котів. Мені здається, що немає тварин норовливі і кмітливим. Звичайно, мені завжди хотілося

мати подібне пухнасте диво у себе вдома. І ось, нарешті, настав той день, коли в нашому будинку з’явився такий маленький звір.

Свого сіамського котика ми назвали Кузьмич або просто Кузя. Він такий гарний! За окрасу дуже нагадує морозиво крем-брюле з шоколадом і вершками. Його забарвлення в точності містить в собі всі відтінки, від шоколадного до світло-бежевого. Мордочка нашого Кузі світло-коричнева,

вушка зовсім темні, хвіст смугастий, а пузико – світле. Вінчає його благородний забарвлення величезні і зосереджені блакитні очі, які, здається, нічого не упустять з уваги. Коли він був зовсім малюком, то не відрізнявся уклюжестью, чіплявся кігтиками за палас і раз у раз втрачав рівновагу при грі з несправжньої мишкою.

Потім Кузя виріс – і в його діях з’явилася граціозність, плавність рухів, гнучкість маневрів. Коли він бурчить, то його вуса, немов, подовжуються і як безліч антеннок ворушаться в різні боки. У кота дуже ніжні рожеві лапки, але тільки коли Кузьмич перебуває в хорошому настрої. Але якщо

його щось розсердить, то він тут же пускає в хід чіпкі пазурі: довгі, гострі і злі. Все це він супроводжує пронизливим мауканьем і блиском білих іклів. Коли Кузя в поганому настрої – його краще не чіпати, чи потім доведеться мазати себе зеленкою.

Взагалі, наш домашній звір – дуже примхливий вихованець. Наприклад, він любить лежати на підвіконні на сонечку і дивитися за перехожими. Ще просто тягнеться від свіжої рибки, яку з’їдає в один момент, залишаючи тільки очі. Кузьмич просто обожнює гратися, стрімко носитися по всьому будинку, ганяти м’ячик або мишку, а потім сісти в крісло і солодко заснути. Ось такий живе у мене чудний непосида вже три роки і радує щодня.