Образ матері в українській літературі

Мама… Найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама — це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання.
І тому не дивно, що найтепліші, найщиріші слова присвячують письменники і поети матерям. І образу матері як вічному уособленню безкорисливої любові і відданості.

Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рідненька, —

чуєш пісню на слова Миколи Сингаївського, і серце наповнюється приємним щемом. Це моя найулюбленіша пісня про матір.
На

плечі матері лягає важкий тягар відповідальності за своїх дітей, за те, щоб вони виросли справжніми людьми.
Одною з наскрізних тем в творчості А.Малишка тема матері. Образ рідної неньки зливається в поезії Андрія Самійловича з іншим найдорожчим образом — образом України. Завжди, коли поет пише про те, що. найдорожче його серцю, він згадує матір:

Тебе, маленьку, сивувату, дано
навіки пронести, —

писав поет іще в 30-ті роки в поезії «Материнська».
Його поезії «Мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу ще поговорити з вами», поема «Сини» — це данина подяки й любові поета священній пам’яті

Матері.
Та з—поміж скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. Вона невелика за розміром. І слів про матір, сказано, власне, небагато. Але образ її зігрітий синівським почуттям, яскравий і живий.
Скільки мати ночей не доспала, співаючі синові «Котка», тримаючи руку на його чолі, турбуючись про його долю, вишиваючи рушник на дорогу — бо ж знала, що рано чи пізно покличе сина великий світ.
Інший поет, Дмитро Павличко, на все життя зберіг «готочок старого полотна» і «вишите… життя на ньому». Колись, проводжаючи в далеку дорогу, дала йому мати вишивану сорочку як заповіт вірності рідній землі.
А як не згадати великого Тараса Шевченка! Жінка, жіноча доля займали в його творчості одне з провідних місць. І слова, винесені в назву твору, говорять про безмежне трепетне почуття до Матері, що дає життя, матері, що є символом добра на землі,
Багато поезій присвятив матері і Борис Олійник. Яскраво і високохудожньо розкрита тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті у вірші «Мамо, вечір догоря.,.». Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду:

Там, де ти колись ішла.
Тиха стежка розцвіла
Матіолою вечоровою,
Житом-долею світанковою,
Дивом-казкою,
Юним соняхом,
Сива матінко,
Сиве сонечко.

А.В.Симоненко поєднав два вічні символи любові — Вітчизну і Матір у вірші «Лебеді материнства»:

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати,
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Матері і Вітчизні — синівське щастя і сила.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(8 votes, average: 3,88 out of 5)


Образ матері в українській літературі