Образи «Жовтого князя» та його прибічників
(За романом В. Барки)
Жовтий князь… Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки — це збірний символічний образ, многолике втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців несе голод, смерть і руїну.
Автор постійно вводить жовтий колір різних відтінків — то охрис-тий, то огнистий, то сірчано-жовтий, то рудий. Ось як уявляється селянинові уповноважений, що приїхав одбирати останній хліб і переливати його в золото, щоб залити, як казав Шевченко, «пельку неситому»: «Вигляд промовця, замість
І скрізь тепер охристі марища-ящіри переслідують Катранника, вибивають із життєвої стежки.
При черговому обшуку «поперериване все і поперекидуване, позмішуване і потоптане», знищено хату, «хату-святиню, де ікони споконвіку ося-ювали хліб на столі».
Бабуся Харитина Григорівна
«— Оддайте харчі, то ж не ваше — не ви напрацювали! Дітям їсти треба, оддайте зараз, я вам кажу!
Вартовий мовчить, ніби не чує і не бачить бабусі. Грізний! В руці сила, власна і начальникова. За начальником рудіє Отроходін, той інструктував: «Забрати до крихти». А далі, вгорі — вождь партії і держава. Чого ж стара турбує?»
Майже ніде автор не називає представників влади людьми. Для нього вони «зайди», «здобичники», «супостати», «напасники», «круки ду-шоїдні», «одбиральники», «не люди, а гаки — тягти хліб», «обдирщики». Окремих уповноважених щедро наділяє прізвиськами-характеристиками: «понурик», «гризун», «рудун», «рудець», «дикун собачий», «круглоокий».
Народ розуміє, звідки зло, але протистояти йому не може, хіба що пошепки переповідаючи страшні історії та передбачення. Попутник Мирона Даниловича говорить про звіра, який «з дна морського виходить, це — з життя народів, де всякі хвилі котяться. Виліз він з багна в образі… партії,— зразу кинувся на сім’ї людські: розриває їх, бо сказано — звір. І він не останній; будуть зліші. Потім всіх придавить один. Поставить на всякому спокушеному знак: що думати і що робити. Хто відступає — кара! …Скибки хліба не дадуть, коли не покажеться знак на лобі і на долоні, кладеній від князя, що при дияволі ходить».
Міліціонери — «охоронці порядку» — «скрізь запускають при-чіпливі п’ятірні, що звикли до одного зусилля: грабежу останніх харчів людських».
Невідомо звідки, але й у місті, й на селі знали, що в часи такого лютого голоду партійні керівники мали повний достаток, що на деяких «кремлівців-тузів» працювали цілі ферми.
Ус і беззаконня, які творилися, були нібито в ім’я високої мети. «Тисячник» Отроходін виголошує промову перед селянами про необхідність виконання плану хлібозаготівель. «В його уяві «трудящі» витіснили присутніх, що з залізними мозолями; він — про інших. Папери інструкцій дихали квітнем, коли мріяв, якими щасливими трудящі стануть. Віддалені і невиразні. Але їх думання і розвиток — джерело бадьорості для Отроходіна. Від їх імені накладає вимоги, як на лезах, до зерносіїв, чужими очима». Насправді ж мета була одна — швидше доскочити до «смачних місць, зайнятих рибищами», щоб одержати «великориб’ячу луску: ордени, «путьовки», абонементи на видовища, грошові конверти…»
Особливому терору піддавалися з боку влади одноосібники — «індуси». Але не краще було й колгоспникам, яких, як каже письменник, «з’юрмлено в турлучну вигадку». Старий Прокіп, з яким Мирон Катранник їхав на Воронежчину, говорить про колгоспи, що то витівка хитра: «Знаєте, за яку ціну добро з колгоспів беруть?.. За десяту часть і ще меншу, супроти ціни в магазині, де це спродується…, капіталізмові не снилося!» А стосовно ворогів та підкуркульників, про яких так кричать усі,— то теж проворна вигадка. Роблять так злодії на ярмарку, кричучи: «Держи!» — і показують на когось, хай народ туди глядить. Прокіп вважає, що починає виповнюватися пророцтво «про сатану і звіра, йому службового, про виконавця і жовту одежу, в якій він князює…»
Мирон Данилович підтримує його, називаючи колгосп «татарщиною»: «Одкаснись своєї душі, стань побігайлом… Що заробив, не бачиш; ти жили собі рви, а другий дурно рукою водить, міра ж рівна: робочий день.
…— Хвалять, що то дорога в радість, а я думаю — в хлівець».
Отже, «жовтий князь» та його слуги — злі, темні сили тоталітарної системи, і хочеться сподіватися, що вони більше ніколи не пануватимуть на нашій багатостраждальній землі.
(4 votes, average: 3,75 out of 5)
Дедал і ікар скорочено.
- Твори про Хліб Хліб на столі З давніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і, навпаки, коли він зникав, приходило лихо....
- Конфлікт селянського і козацького світоглядів у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Історія села Піски твору дає можливість глибоко проаналізувати образи Мирона Ґудзя і його онука Максима Ґудзя. «Біографії» Мирона Ґудзя та його онука — це втілення боротьби козацького світогляду з селянським світом....
- Символіка жовтого кольору у повісті Панаса Мирного «Лихі люди» У ході постійної зміни теперішнього й минулого часів взаємодіють світи реальний та ірреальний. Останній виконує функцію спогадів, що з’являються у свідомості героя. Процес переходу в інший часовий простір відбувається поза свідомістю героя з волі автора....
- Твори з української мови для 6 класу Коштовні самоцвіти народу Величезні скарби таїть у собі усна народна творчість. І найбільшою окрасою її є народні пісні. Як коштовні самоцвіти виграють розмаїттям кольорів, так і народна лірика виблискує багатством найрізноманітніших тем і мотивів....
- Хліб — всьому голова «Хліб — всьому голова» всім відоме українське прислів’я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу, який протягом усього розвитку приділяв хлібу велику увагу. Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни....
- Мирон Катранник — ідеал селянина і людини (За романом В. Барки «Жовтий князь») Мирон Данилович Катранник — один із головних героїв роману В. Барки «Жовтий князь». Це звичайна сільська людина. Але він увібрав у себе мудрість усього хліборобського роду, християнсько-моральні принципи своїх пращурів....
- Найбільший прояв геніальності – в засіяній ниві Протягом століть хліб завжди був мірилом не тільки працьовитості нації, а й мірилом духовних, моральних та матеріальних цінностей. З покоління до покоління передавалася повага до святої паляниці, що лежала на вишитому рушнику в простій сільській хатині....
- Твір-роздум на морально-етичну тему Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб....
- Осмислення історичної долі українського народу в період голодомору 1932—1933 рр Більшу частину свідомого життя В. Барка прожив в Америці, але кожною часточкою своєї душі належав Україні. За неї від уболіває, для неї пише. Письменник мріє про вільну та суверенну державу, в якій би утвердилася справжня демократія, де кожна окрема людина була б найвищою цінністю....
- Ти і твій хліб Хліб… Чи замислювались ви коли-небудь, чому він відіграє таку важливу роль у нашому житті? Чому він користується такою величезною повагою серед людей: чине тому, що з самих перших етапів розвитку людства хліб був найбільшим з багатств: у кого був хліб, той жив добре....
- Скорочено «Жовтий князь» Василя Барки Розпочинається роман зі знайомства із типовою українською сім’єю 20-30-х років минулого століття. Матір – Дарія Олександрівна – вмовляє дітей збиратись на богослужіння до церкви. Молодша дівчинка не дуже хоче, бо впевнена, що у школі усі довідаються та будуть з неї сміятись. Старший син відмовляється йти з мамою на відріз. Батько родини, разом з іншими чоловіками,...
- Твір-опис процесу праці Сімейний звичай У нашій сім’ї існує давній звичай: кожна жінка повинна вишити рушник своїм дітям. Я часто милуюся вишиванками, що залишилися від моїх прабабусь. Для мене мама теж вишивала рушник. А я, затамувавши подих, спостерігала за цим дійством....
- Василь Барка «Жовтий князь» Твір «Жовтий князь» має історичне значення, адже в його основу покладено особисті спогади автора. В пам`яті Василя...
- Тоталітаризм — це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ (за романами Івана Багряного та Василя Барки) У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі....
- Хліб на столі Твір-мініатюра Історія українського народу містить у собі багато цікавого. Одні її сторінки вкриті таємницями або забуттям, славою і гордістю сповнені інші. Але кожна з цих сторінок обов’язково є невід’ємною часткою великої історії душі українського народу, що завжди славився, як завзятий та наполегливий....
- Дума про хліб Ця тема — водночас проста і складна. Проста, бо немає людини, яка б не могла сказати, що таке хліб. Складна, бо надто символічною є ця річ для всіх нас. Далі треба писати, що без хліба людина не проживе....
- Символіка вогню у збірці Франка «Зів’яле листя» У «першому жмутку» поет розповідає про своє весняне кохання, яке з плином часу згоріло і перетворилося на золу. «Першій жмуток» викликає асоціації осені, початку кінця, вмирання квітучої природи. Восени домінуючими кольорами можна вважати жовтий і червоний, тому не дивно, що майже в кожній поезії цього «жмутку» наявні ці кольори....
- Людина у романі Стельмаха «Хліб і сіль» Епоху революції 1905 року Стельмах художньо переконливо відтворює в романі «Хліб і сіль» (1959), Ідейно-естетичним ключем ліричної епопеї «Хліб і сіль став епіграф, взятий письменником з народної творчості «Уклоняємось вам хлібом і сіллю. Найдорожче людині — хліб, сіль і честь». Стельмах обробляє тему героїчної боротьби українського народу напередодні і під час революції 1905 року. Найвище...
- Твори з української мови для 5 класу Велична пісня Одним з атрибутів державності нашої країни є офіційна урочиста пісня – Національний Гімн «Ще не вмерла Україна». Авторами його були наддніпрянець і галичанин – П. Чубинський та М. Верби цький. Гімну властива широта осмислення історичної долі народу та надія на його духовне відродження....
- Природа рідного краю Мабуть, рідко можна знайти таку людину, яка б не захоплювалась українською рослинністю. Чим вона так вабить людей? Насамперед, своєю особливою красою та символікою. Наприклад: Дуб – символ молодого козака....
Образи «Жовтого князя» та його прибічників