Олександр Довженко — кінорежисер

Олександр Довженко — самобутній новатор у кіномистецтві і в літературі — є визначним явищем в історії української літератури.

Будучи водночас і режисером, і письменником, він мав серце полум’яного патріота своєї землі.

Олександр Довженко робив для газети шаржі, карикатури, малював, але це вже його не задовольняло. Почав думати про «молоде мистецтво» — кіно. І так, як від природи він був сатириком, дивлячись фільми, подумки вказував на недоліки режисера у певних сценах.

І ось червень 1926 року, на Одеській кінофабриці

режисер Довженко ставить першу короткометражну комедію «Вася — реформатор», потім «Ягідки кохання». У них молодий кіномитець показує кумедні пригоди.

Через рік виходить новий серйозніший фільм «Сумка дипкур’єра», у якому автор розповідає про героїчний подвиг радянського дипломата.

Після виходу на екран фільму «Звенигора» Довженко одразу став відомим на весь світ. Він чарував усіх режисерською фантазією, вмінням поєднати реальність і фантастику, епос і побут.

А далі з’являються «Арсенал» (про січневе повстання київських арсенальців проти буржуазії), «Земля» (шедевр світового кіно про

вселюдські проблеми: земля і людина, людина і смерть, кохання), «Щорс і «Тарас Бульба» (змалювання історичних постатей у нерозривному зв’язку з народом).

Після війни створює кіноповісті «Україна в огні» та «Повість полум’яних літ», яких подає факти нечуваного героїзму радянських воїнів.

Кольоровий фільм «Мічурін» схвилював глядача, бо автор показав подвижницьке життя великого науковця.

Шедевром О. Довженко є «Поема про море», бо в нього він вклав «останні свої сили у величне діло, аби прославити народ свій у праці і в серцях інших народів, і в наступних часах у його безсмерті».

На жаль, не все написане він зміг поставити, але його дружна Юлія Сонцева зробила це після смерті видатного кіномитця.

Олександр Довженко — справжній творець, який показував прекрасні національні риси.