Осінні пісні Поля Верлена
Поезію видатного французького поета Поля Верлена визначають як щоденник довгих мандрів його душі в морі життя. Для того, щоб зрозуміти її, треба ознайомитись з життєвим шляхом митця.
Сумні осінні пейзажі майже завжди акомпанували почуттям, світобаченню і світосприйняттю Верлена. Його поезія – це лірична сповідь, історія переживань. У першій збірці сонетів автор писав: «… моя душа народилася для жахливих катастроф». Це пророцтво підтвердилось життям: боротьба за політичну волю, спроба доброго сімейного існування, пошуки
Але ці особисті негаразди поета тісно пов’язані зі змінами епох, бо справжній митець тонко і глибоко відчуває всі життєві негаразди. Його душа прагне гармонії світу, краси, чистоти людських відносин. А все, що відступає від цього, є злом, жорстокістю. Генріх Гейне, видатний німецький поет, так сказав про Верлена: «Світ розколовся, і тріщина пройшла крізь поетове серце». І народжуються вірші, повні відчаю, гніву, тривоги, туги. Цей біль душі породжує образ сумних осінніх пісень.
У віршах П. Верлена на першому місці знаходиться не відображення
Якщо музичність вірша передає настрій поета, то сюжети і образи – те, чого прагнула його душа. Поль Верлен використовує описи природи для відображення у ній відповідних своїх переживань. У вірші «Вже пройшла зима», присвяченому нареченій поета, відображається надія автора на земне щастя:
Це блакитне небо – лиш вінець лазурі,
Що в душі сміється світломолодій,
Це моя весна, це кінець зажурі,
Це велике свято здійснених надій.
Але життя руйнує мрії і надії. І вже у вірші «Романси без слів» відчуваються печаль і туга: «Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом».
У ранній збірці «Меланхолія» відчуваємо пригнічений стан, байдужість і розірваність з навколишнім світом. Поет прагне вирватись на волю, до світла, але не може. І це породжує безвихідь життєвого шляху:
Життям утомлена, пойнята жахом смерті,
Моя душа – мов бриг, що поміж хвиль і криг
Щомиті жде кінця в безжальній круговерті.
Настрій осіннього смутку зображений і у вірші «Осіння пісня». Це і пейзаж осені, і пейзаж душі поета водночас. Відповідність станів душі й природи у цій поезії інтуїтивна, символічна:
Неголосні
Млосні пісні
Струн осінніх
Серце тобі
Топлять в журбі,
В голосіннях…
Слово у поета діє не стільки прямим своїм предметним значенням, скільки смисловим ореолом.
Поезія П. Верлена відкрила нові можливості у відтворенні найскладніших переживань. Інтуїція поета допомогла йому знайти такі форми вірша, в яких він поєднав мелодію і зміст, відтінки стану душі і зовнішні образи. Творчі надбання митця надали поштовх до розвитку нових пошуків молодих поетів, які перетворили його на своєрідний літературний маніфест. Лірика П. Верлена наближає нас до великої таємниці Всесвіту – поетичної душі, яка страждає і плаче від болю, нагадуючи плач скрипки, смичком якої була доля поета, що зривала з її струн сумні осінні пісні.
Твір-роздум чи існує справжня дружба.
Осінні пісні Поля Верлена