Основні мотиви лірики Бориса Олійника
Ім’я Бориса Олійника поряд з іменами Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка та багатьох інших їхніх ровесників позначає творчі звершення покоління 60-х — бурхливого і щедро обдарованого покоління.
Борис Олійник прийшов в літературу від землі Котляревського й Гоголя, звідти, де «чорнозем плодючий, наче жінка», де в людей «на золоті обжинки завжди напохваті зі сміху литий серп». І тому мотив синівської вірності, кровного обов’язку перед отчею землею, перед близькими людьми, перед народом — один із
З усіх моральних і етичних чинників поет віддає перевагу першоджерелам народним, які для нього є безсумнівними у своїй чистоті. Пам’ять для Бориса Олійника — то діюча, збудлива і наснажлива сила:
Освітила мені пам’ять Долю з долу до вершка.
Я на повен зріст, мов явір, в сивій пам’яті стою.
Поезія Б. Олійника
Поезія ця прагне осягнути долю нашого народу в усій її складності, трагічності і величі перейдених доріг, вона бачить, як «далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля кептарики і сіряки», вона чутлива до національної історії, і водночас ця поезія широко дивиться на світ, уславлюючи братерство як найвищий дарунок долі:
По-братерськи ми ділилися з тобою
На довгій ниві жнив і лихоліть
Ковтком води, окопом і еудьбою, —
І тільки корінь наш не поділить.
Коли йдеться про речі життєво важливі, поет постає перед нами у своїй ідейній всеозброєності; в пошуках істини він не вдовольняється поверхневим зрізом життя, він прагне глибин, намагається тримати у полі зору багатющий духовний досвід народу. У творах Б. Олійника органічно сплітаються фольклорна образність і висока наука класики.
Йому органічно чужа будь-яка поза, манірність. Крикливе самозамилування — не для нього, і тому незмінно викликає наші симпатії своєю самоіронією:
Я прийду сюди аж ген із того досвітку
Хлопчаком у полинялому картузику,
І розтане сивий іней мого досвіду
У завулку, що гучить мені, як музика.
І це при тому, що поетові не чужі найсерйозніші проблеми сучасності, для нього весь цей тривожний вік, якому бракує людяності і теплоти, — поле шукань, досліджень, мистецьких втручань. І в звичайній, в безлічі разів змальованій картині пташиного перельоту Б.Олійник відчуває своє, суто індивідуальне:
Мовчить старий ватаг, задивлений у себе.
Утома вікова спада з його плеча…
Та раптом — змах крила. І на сувої неба
Повільно проступа таємний знак ключа…
Твори Б. Олійника уже витримали суворий іспит часу, і його творчість стоїть поряд з тими художніми цінностями, що їх подарували своєму народові найталановитіші співці України.
Твір на тему що робить мене щасливою.
Основні мотиви лірики Бориса Олійника