Остап Вишня, «Моя автобіографія»
Павло Михайлович Губенко (більше відомий нам усім як Остап Вишня) зумів втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх героях риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре, дотепне слово.
Палітра письменника досить “різноманітна. Це і лагідна, м’яка усмішка, сповнена любові і приязні до людини. Й ущипливий дотеп, коли йдеться про безгосподарність, лінощі, безвідповідальність, неуцтво.
Цикл творів «Моя автобіографія»
«Дуже рано починалась професійна освіта на селі», — пише Вишня. Діти ще тільки починали ходити, а їм уже доручали пасти гусей. Вершина цього етапу «проф-освіти» — це уміння пасти коней…
Дітей змалечку привчали працювати, вчили, що без праці неможливо прожити, та воно і справді так.
Автор самобутньо передає колоритну лексику, певні дійства, що супроводять процес лікування.Кожен рядок цих творів перейнятий любов’ю до людей, котрі жили нехитро і щиро, допомагали один одному, чим могли, і в своїй простій мудрості були «значно професоріші» деяких глибокодумних своїх сучасників.
Але за легкістю розповіді можна побачити і злиденність життя селян, їхню важку працю, бажання вивести своїх дітей «в люди».
Простота викладу і задушевний тон, несподівані висновки, поетизація побутових деталей, характери героїв з міцним національним підґрунтям — усе це викликає наш доброзичливий сміх.
Творам Остапа Вишні властиве глибоке проникнення у світ людини, що розуміє красу, сприймає її й сама стає творцем. А гумор тільки допомагає сприймати серйозне в житті з усмішкою.
Остап Вишня, «Моя автобіографія»