Північні оповідання Джека Лондона

Джек Лондон – видатний письменник, що присвятив своїй творчості усе життя. Він присвятив їй усього себе. Його розповіді такі виразні та описані до дрібниць, що здається, ніби ти дивишся кінокартину, а не читаєш книгу.

В своїх роботах він не виділяв хороше або погане, не критикував, не ховав за прихованим змістом чиїсь негарні вчинки або нелогічні та несправедливі дії. Він просто описував події, просто розповідав читачам те, що уявляв та бачив. Його розповіді немов зі сторінок особистого щоденника автора.

«Північні розповіді» – це збірка

творів, в якій розповідається про небезпеку, яка оточує тих, хто вирішив «на легко» заробити собі статок. Це розповіді про золотошукачів, що, не жаліючи власної шкури, боролися з труднощами та незгодою.

До такої збірки відносяться розповіді: «Біле безмов’я», «Любов до життя», «Поклик предків», в яких розповідається про смертельну небезпеку, яка підстерігає дослідників Півночі. Перемога у боротьбі з природою дається їм нелегко. І людина, яка вступає в цю запеклу боротьбу, може й загинути, як у розповіді «Розпалити вогнище».

Жага до золота спонукає людей робити зовсім неблагородні вчинки: грабунок та

вбивство. У розповіді «Любов до життя» розповідається про людину, що намагається вижити в умовах холоду та голоду, в умовах боротьби з дикою природою.

В таких умовах, коли жадібність з’їдає серце та душу, зовсім не залишається часу на моральні цінності, тому там, в умовах Півночі, людське життя не варте нічого.

Також у своїх творах Лондон полюбляє розповідати про тварин, яких він описує до найменших дрібниць, навіть описує емоції, які вони намагаються передати людям, щоб дати їм зрозуміти, де їхня територія та їхні правила.

Також з неприхованим захватом та співчуття автор відноситься до корінних жителів Півночі – індейців та ескімосів. Слово письменника легке та зрозуміле, все описується простою мовою – мовою працьовитих людей.