Поезія Гійома Аполлінера

Гійом Аполлінер – видатний французький поет. Він був теоретиком сюрреалізму в літературі, безпосередньо ввів цей термін – «надреалізм». Митець був переконаний, що творчі люди мусять боротися, привносити нове, творити несподіване, не боятися експериментувати. До цього він закликав і своїх колег.

Сам же Аполлінер втілював «над реалізм» і в сюжетній лінії, і в персонажах, і в конструкції віршів. Створюючи зорові образи самою структурою поезії, автор розкриває внутрішній світ, нанизує його деталі та найменші порухи душі один на одного, намагається

показати, як поєднуються два світи, стаючи «новою реальністю».

Митець не використовує знаків пунктуації. Цей прийом також покликаний створити у читача відчуття плину дійсності у часі і просторі. Крім того, не вдається виділити головне чи другорядне, оскільки зосередження йде тільки на злет душі та її світосприйняття.

Знаковим для поета є вірш «Міст Мірабо». Романтична подорож власними хвилями пам’яті до Марі – далеко не єдиної, але по-справжньому коханої жінки. Однак життєва ріка забирає кохання Гійома, даючи взамін болючі втрати та нездійсненні мрії.

«Зарізана голубка і водограй» належить

до циклу «Вірші миру та війни 1913-1916». Ця поезія – це ностальгія за мирним життям. Уява ліричного героя вимальовує жіночі образи, вуста коханих, які розлучилися навічно, силуети друзів, які вирушили на війну.

Доля жіноцтва уособлюється в образі зарізаної голубки, яка плакала до самого ранку біля фонтану. Переважаючий червоний колір – колір крові – невідмінний атрибут військової агресій. Загалом цикл присвячено засудженню війни, насилля, яке ламає людські долі.

Поезія Гійома Аполлінера незвична у своїй формі, яка одначе допомагає глибше зрозуміти переживання ліричного героя. Саме сюрреалістичний синтез реальності та внутрішнього світу роблять твори митця неперевершеними.