Правила правопису: Синтаксис і пунктуація

Тире між підметом і присудком у простому реченні

Тире ставиться:
1. Коли підмет і присудок виражені іменниками у називному відмінку: Люди – браття, а природа – мати. (Б. Лепкий)

2. Якщо присудок виражений числівником: Два по два – чотири.

3. Якщо обидва головні члени виражені інфінітивом: Жити -правді служити. (Народна творчість)

4. Якщо перед присудком стоять слова то, це, ось, це значить, значить, це є: Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно. (А. Малишко)

5. Перед присудком, який має порівняльне

значення, для його смис­лового виділення: Життя – як той потік, а час – мов океан. (Б. Лепкий)

6. Перед присудком із заперечним значенням для його смислового виділення: У своїх добротах і широтах і тлінь, і попіл -не біда. (А. Малишко)

7. При підметі, вираженому займенником, для його смислового та інтонаційного виділення: Я – небо. Я – полотнище віків. (А. Малишко)

8. На місці пропущеного присудка: Перший дощ змив пилюку, другий – промочив землю.

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет чи присудок виражений особовим займенником або питальним займенником: Він великий романтик.

2. Якщо до складу

присудка входить слово як, ніби: Молодята як голубочки.

3. Якщо перед присудком (крім присудка-інфінітива) стоїть частка не: Робота не вовк, у ліс не втече. (Народна творчість)

4. Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, іменником з прийменником: Вона в легкій літній одежі. (М. Івченко)

Розділові знаки при однорідних членах речення

Кома ставиться:

1. Якщо однорідні члени речення з’єднані перелічувальною інтонацією: У всіх були чорні тонкі брови, блискуче темне волосся, круглі карі очі. (І. Нечуй-Левицький)

2. Якщо однорідні члени речення з’єднані єднальними або роз­діловими сполучниками, що повторюються: У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям,- не бачить їх ні звір, ані людин аж поки не впаде… (Леся Українка)

3. Якщо однорідні члени речення з’єднані протиставними сп лучниками: У гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долин чорніє. (І. Нечуй-Левицький)

4. Якщо в одному ряді є однорідні члени речення, з’єднані і тонацією і сполучниками, то кома ставиться між усіма однорідним членами: У них є все – пшениця, хутро, вовна, і риба, й мед, і доб води рік. (Л. Костенко)

Кома між однорідними членами речення не ставиться:

1. Якщо єднальний чи розділовий сполучник вжитий один раз: Над Волгою туман прозорий і місяць сонний і блідий. (П. Филипович)

2. Якщо два присудки виражені однаковими дієслівними формами, що вказують на рух та його мету: Не журися, козаченьку, не журися, а на тую дівчиноньку піди подивися. (Народна творчість)

Розділові знаки у реченнях з узагальнюючими словами при однорідних членах

При узагальнюючих словах ставляться такі розділові знаки:

1. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення, то після нього ставиться двокрапка: Усе покрилося снігом: поля, ліси і гори.

2. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним ставиться тире: На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках – скрізь росте ця рослина. (З календаря)

3. Якщо однорідні члени речення йдуть за узагальнюючим словом, але речення ним не закінчується, то після узагальнюючого слова ставиться двокрапка, а після однорідних членів – тире: Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнені весняної, пружної, нестрим­ної сили. (В. Собко)

Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях і реченнях

1. Виділяються комами:

а)  вставні слова, словосполучення: Ви мене, мабуть, не чекали;

б) невеликі за розміром речення: Собор цей, кажуть люди, був споруджений запорожцями;

в) вставні речення, якщо вони приєднуються за допомогою сполучників та сполучних слів: Людина він, щоб знали ви, розумна і хороша.

2. Виділяються тире або дужками вставні слова чи речення, яким приділяється особлива увага: Саме тому, на нашу дум-
ку, цілком натурально, що по його від’їзді про нього почали складати легенди (легенда про січення шинкаря, пізніші легенди про його безсмертя), тобто мимовільно в людській свідомості почав формуватися той комплекс героя, яким любить бачити свого обранця народ. (В. Шевчук)

3. Виділяються дужками вставні речення, якщо вони далекі від ос­новного речення за синтаксичною структурою: Коти хотіли (нахабство бач яке!), щоби собаки їм служили. (Народна творчість)

4. Виділяються тире з обох боків вставні речення та слово­сполучення, що знаходяться у середині речення і мають характер додаткового повідомлення: Мати плаче – лихо тяжке – і цілує сина. (Народна творчість)

Розділові знаки при звертанні

У реченні звертання виділяються від інших слів комою або знаком оклику.

1. Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без окличної інтонації: Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса. (Д. Павличко)

2. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого вимагає зміст речення: Я си­рота з Вільшаної, сирота, бабусю. (Т. Шевченко)

3. Якщо перед звертанням є вигуки о, ой, то вони від звертання комою не виділяютья: О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? (Т. Шевченко)

4. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери: Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду… (О. Довженко)

5. Повторювані та однорідні звертання розділяються комою або знаком оклику: Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе. (Т. Шевченко)

Розділові знаки при відокремлених членах речення

Відокремлюються означення:

1. Якщо виражені прикметниками й дієприкметниками із залеж­ними словами (прикметниковими й дієприкметниковими зворотами), якщо вони стоять після означуваного слова: Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (М. Коцю­бинський)

2. Перед означуваним словом при умові, коли вони мають до­датковий обставинний відтінок або пояснюють член речення, вира­жений займенником: Веселі й забрьохані, ми входимо в ліс, (М. Стельмах)

3. Якщо стоять після означуваного іменника, коли перед цим іменником уже є означення: Волохатий лісовий джміль, неповороткий і вайлуватий, домовито гуде над блакитними купами чебрецю. (Ю. Яновський)

4. При членах речення, виражених займенниками, незалежно від місця в реченні: Вона прокидалася, вся зрошена потом, тривожна. (М. Коцюбинський)

Відокремлюються прикладки:

1. Якщо стоять після члена речення, вираженого іменником: А.С. Макаренко, як досвідчений учитель, вмів передбачати будь-яку несподіванку. (В. Сухомлинський)

2. Виражені займенником незалежно від місця при означуваному слові: Хоч би був знав краще її, Катрю. (А. Головко)

3. Виражені іменниками – загальними назвами, які стоять після іменників – власних назв: Таким був Антонич – письменник, поет і добра, приязна, товариська людина… (Т. Голендер)

Відокремлюються обставини:

1. Виражені дієприслівником, що означає додаткову дію, час, умо­ву чи причину і стоїть перед присудком, рідше – після присудка: Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. (О. Дов­женко)

2. Виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від позиції до присудка: Проходячи селом, ніс свого зайця і сокиру під полою. (У. Самчук)

3. Виражені сполученням іменника з прийменником типу згід­но з, у зв’язку з, на відміну від, за згодою, на випадок, незважаю­чи на в позиції перед присудком: Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день гуде на все село гульбищем. (С. Ва-сильченко)

4. Якщо уточнюють інші обставини з таким самим значенням: У маленькім віконці, якраз проти печі, рожевіє на морозі дівоче лице. (О. Довженко)

Відокремлюються додатки:

1. Коли вживаються з відокремлюючими прийменниками (за винятком, замість, крім, опріч), з обмежувальними або підсилюваль­ними прислівниками і частками (особливо,зокрема, навіть,хоч, аж, не тільки, а й), з прислівниками часу (завжди, часто, часом).

2. Коли мають значення включення, виключення або заміщення.

Розділові знаки в реченнях з прямою мовою

Схеми постановки розділових знаків: П, п – пряма мова А, а – слова автора (умовні позначки)

1. А: «П.(!?)» І пані з дверей каже: «Йдіть за ним!» (М. Куліш)

2. «П»,- а. «Мабуть, причудилось»,- подумав юнак, але вже не чіпав ромашки. (В. Гжицький)

3. «П!(?)» – а. «Де та квітка взялася на долині, та ще така здорова?» – подумав Лаврін. (І. Нечуй-Левицький)

4. «П,- а,- П.(!?)» «А що, дітки,- питає бабуся.- Чого прийшли, мої соколята?»

5. «П,- а,- п.» «Ой на морі хвиля грала,- сумно дівчина співала,-у долині роса впала, на калині поламала цвіт.» (П. Воронько)

6. «П!(?) – а.- П.» «Це я бур’ян?! – засміявся Віктор.- І який же саме?.. Лопух чи осот?» (І. Цюпа)

Розділові знаки у складносурядних реченнях

1. Кома не ставиться:

а) коли є спільне слово для обох частин: На майдані паслися
гуси і гралися діти;

б) якщо речення є окличним, питальним, спонукальним: Хто не
знає Крим і хто не бажав хоч раз побувати на березі Чорного моря?

2. Кома ставиться між частинами складносурядного речення, по­в’язаними сполучниками: єднальними (і, й, та (і), також і), розділо­вими (або,то,чи,хоч,не то – не то,чи – чи): Люди збиралися сіяти, також і Маланка мріяла про свій лан. (М. Коцюбинський)

3. Тире ставиться, якщо сурядні частини, з’єднані сполучниками (й), то (і), та й, а, виражають швидку зміну подій або різке протиставляння: Може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна. (Леся Українка)

4. Кома і тире ставляться, якщо в другій частині говориться про наслідок того, про що йдеться в першій частині: Всім серцем любіть Україну свою,- і вічні ми будемо з нею. (В. Сосюра)

5. Крапка з комою ставляться між сурядними частинами, зв’я­заними сполучниками а, але, проте, однак, все ж таки, якщо ці части­ни мають значний обсяг або в середині їх є коми: Уже й черед перейшла; і тільки шляхом ледве плуганились дві корови, одбившис од череди. (І. Нечуй-Левицький)

Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

1. Кома ставиться між частинами, що мають свої синтаксичні центри: Коли пісні мого народу пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах. (М. Рильський)

2. Кома не ставиться:

а) якщо підрядна частина починається з частки не: Якби ти знав не коли телефонувати, а що переказувати;

б)  коли підрядна частина складається з одного слова;

в) якщо перед сполучником підрядності стоять повторювані сполучники сурядності: /…/’, чи…чи тощо: Спитайте, і коли відбудеться вистава і скільки коштує квиток.

3. Крапка з комою ставляться між ускладненими або далекими за змістом частинами: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маківками. (І. Нечуй-Левицький)

4. Тире ставиться, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону: Скільки б ми таких кубків гірких не пили,- ще зостанеться цілеє море. (Леся Українка)

5. Двокрапка ставиться, якщо в головній частині є слова, що вимагають роз’яснення і при відповідній інтонації: Лисичка подала у суд таку бумагу: що бачила вона, як попелястий Віл на панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль. (Л. Глібов)

Розділові знаки у безсполучникових реченнях

1. Кома ставиться між відносно рівноправними частинами, що виражають одночасність або послідовність подій чи явищ: Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди. (Леся Українка)

2. Крапка з комою ставляться між значно поширеними або далеки­ми за змістом частинами: Весела весна була: зеленів вишневенький садочок; пахучая фіалка розцвіла і звеселила свій куточок. (Л. Глібов)

3. Тире ставиться:

а) при порівнянні, зіставленні чи протиставленні першої і другої частин: Зайця ноги носять – вовка зуби годують. (Народна творчість);

б) якщо друга частина виражає наслідок: Пильно, пильно подивилась – сльози покотились. (Т. Шевченко);

в) якщо в першій частині виражається час або умова: Буде вода – буде все. (О. Гончар);

г) якщо передається швидка зміна дій, явищ: Погасив світло знов – ось тобі й ніч. (Є. Гуцало)

4. Двокрапка ставиться:

а) якщо друга частина виражає причину того, про що говориться в першій (можна вставити чому): Погасли вечірні огні: усі
спочивають у сні. (Леся Українка);

б) якщо друга частина розкриває зміст попередньої (можна вставити а саме): Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? (М. Рильський);

в) коли друге речення називає причину того, про що говориться в першому: Саду нашого не можна і впізнати: густим роєм
білого цвіту обліпило кожну гілочку, наче снігом, тільки де-не-де помітні темні листочки дерев. (М. Івченко)