Home » Твори з української літератури » Самчук Улас » Роздуми над статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”

Роздуми над статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”

Доля українців… Нації, що винищувалася століттями орда­ми, військами, указами, постановами. Не так фізично, як духовно. Історичні факти піддавалися нищівній фальсифікації, цілеспрямо­вано знищувалася культура. Заборонялося друкування українських книжок, закривалися українські школи, бо освітня діяльність в Україні визнавалася шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности…»

Хто закував у кайдани волелюбну душу українців? Де шукати витоки тієї гоноровитості, що виховує почуття національної гідності? «Нарід чи чернь?» – це питання ставить перед українцями Улас Самчук, письменник, що за межами рідної землі вболівав за долю кожного, хто забував національну належність.

Можна сперечатися з Уласом Самчуком, вважаючи його слова «…Величезна маса живих людиноподібних істот…» вельми образ­ливими. Невже автор, прагнучи добра, вдається до прийому «клин клином»? І водночас спадає на думку те, що письменник закликає насамперед почувати себе людиною. «Зламати цю заповідь – зна­чить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття»,- констатує Улас Самчук. А це вже незаперечна істина, що не вимагає узагальнень, аналізу чи розлогих пояснень.

А чи може людина почувати себе поза межами національної свідомості? Звичайно, ні. Тому більшовицька ідея створення так званої основної маси «радянський народ» набувала рис прогресивності, новизни, що заводило у глухий кут багатомільйонне населення Ра­дянського Союзу. Письменник констатує: «…Найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія – перманентне намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа».

З цією думкою я цілком згоден, бо склалися віковічні традиції народу, які визначають нашу самобутність та неповторність. Це чудова мелодійна мова, задушевна пісня, наш складний, суперечливий, часом незбагненний менталітет. Все це передається з покоління в покоління. Як Справжній патріот Улас Самчук стурбований тим, що молодь «з національного погляду – саме велике порожнє місце». Адже якщо кілька десятків років послідовно знищувати культуру будь-якого народу, то відбудеться процес самознищення нації. На це розра­ховують ті, хто бажає зробити народ «без’язикою, безликою юрбою».

Улас Самчук говорить різко, колюче, правдиво, безкомпромісно. І це, на мій погляд, виправдано. Бо сказати правду, а не образити, принизити (чи ж можна ще принизити!) міг тільки справжній пат­ріот, що вболіває за долю народу, його майбутнє. На жаль, Самчук не зміг знайти себе ні серед «своїх», ні серед «чужих», доживав свій вік на чужині. Власним життям довів письменник, що ми ще не спроможні називатися гордим народом. До цього впевнено крокуємо в суверенній державі, закресливши назавжди слово «чернь» і скинувши кайдани з волелюбних душ.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:
Роздуми над статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”