Скорочено «Червоне й чорне» Стендаля

З самого початку дії відбуваються біля г-на де Реналя, що перебуває на посту мера містечка Верьер. Він описується як людина зарозуміла та гордовиту, яка не хоче ні в чому відставати від інших. Тому він вирішив завести собі гувернера. Гострої необхідності в гувернері не було, але г-н Вально, з яким г-н де Реналь знаходився не в самих добрих стосунках, купив нормандських коней, а це дуже непокоїло нашого мера. Г-н Шелан вирішив допомогти з пошуками гувернера і порекомендував парубка, який знає латинь та богослов’я.

Ім’я цього вісімнадцятирічного

хлопця – Жюльен Сорель. Відвідування школи його не торкнулося, а латині та історії він навчився через полкового лікаря. Лікар дуже полюбляв Наполеона, тому великі перспективи він вбачав у статусі воєнного. Але часи наполеонівських битв пройшли, і єдиним для Жюльена шляхом була посвята свого життя церкві. Дружина г-на Реналя сприйняла задум чоловіка без ентузіазму.

Але з часом Жюльен Сорель здобуває поваги кожного члена сім’ї. Еліза, яка була покоївкою г-жі де Реналь розуміє, що закохалась у хлопця, тому радиться з г-ом Шеланом щодо одруження ( тим паче, вона має спадщину). Але той відмовляє дівчині, бо

тіло й душа його знаходяться в Парижі. Настало літо, тому г-жа де Реналь, її діти, а також гувернер поїхали до маєтку сім’ї в село Вержи. Там дружина г-на де Реналя починає усвідомлювати, що закохалася в Жюльена.

Жінку непокоїть проблема стосовно того, чи любить він її? Хлопець вважає її особливою, цікавою та прекрасною, але він не закоханий. Вона потрібна йому лише щоб самоствердитися. Він вирішує вночі прийти до неї в кімнату – цей факт її дуже обрадував. Сам того не розуміючи, Сорель повністю захоплюється чужою дружиною. Після цього починає хворіти молодший син сім’ї де Реналь, а жінка впевнена, що це кара Божа за її зв’язок із священиком. Тому вона на деякий час холоне стосовно нього. Місто заполонили плітки про роман замужньої дами та молодого чоловіка. Але перед г-ом де Реналем їй вдається виправдати себе. На основі цих усіх факторів, абат Шелан переконує хлопця, що тому необхідно поїхати до семінарії в Безансон.

Приїхавши до семінарії, той одразу направляється до ректора, який викликає у молодої особи не дуже приємні відчуття, щоб скласти іспит. Протягом трьох годин Жюльену все ж таки вдається своїми знаннями покорити Пирара. Коли йому пропонують обрати собі духівника, то він обирає його. Цей вчинок впливає на всю подальшу долю хлопця, адже становище Пирара в навчальному закладі не можна назвати міцним, тому його давній друг маркіз де Ла-Моль робить пропозицію духівнику стосовно того, щоб він перебрався до Парижу. Пирару не вистачає грошей, і Сорель віддає абату всі свої збереження.

Маркіз каже Пирару про те, що йому необхідна розумна людина, яка зможе займатися його перепискою. Абат пропонує для цих цілей Жюльєна. Нарешті здійснилася мрія хлопця – він їде в столицю!

Коли він приїхав до Парижа, то першою справою розглядає місця, які були пов’язані з діями Імператора Наполеона. Надивившись на них, направляється до маркіза. У нього вдома зустрічає холодну, струнку блондинку господиню де Ла-Моль, яка одразу йому стає не до вподоби. Проходить три місяці, які дають маркізу точно зрозуміти, що Сорель саме та людина, яка йому й була необхідна: він мовчазний, чітко та правильно виконує всі покладені на нього обов’язки. Тому він нагороджує секретаря орденом. Хоча Жюльен і ставиться до блондинки з холодом, але його переслідують думки щодо того, як цю неприступну дівчину закохати в себе. В той час як Матильда розуміє, що все ж таки закохана в хлопця. Невдовзі вони стають коханцями. Г-жа де Ла-Моль завагітніла і просить у батька, щоб той надав її коханцю вищого звання.

Незабаром приходить лист від г-жі де Реналь, яка звинувачує Сореля в лицемірстві. Той негайно їде до дружини г-на де Реналя і, знайшовши її в церкві, стріляє в неї два рази. Вона залишається живою. Потім з’ясовується, що листа було написано іншою людиною від її імені. За все це Жюльена ув’язнюють та вирішують, що той повинен померти, але він щасливий, бо розуміє, що г-жа де Реналь досі найдивовижніша жінка. Він помирає,а Матильда власноруч ховає голову Жюльєна Сореля.