Скорочено “Міщанин-шляхтич” Жана Батиста Мол’эра

Роман починається з того, що Журден, головний герой твору Мольєра, надумав перетворитися в аристократа, тобто знатним паном. Ця манія чинила йому незручності і хвилювання всім, хто знаходиться поруч. Зате це було на вигідно багатьом кравцям, перукарям та вчителям, які обіцяли за зробити з буржуа видного аристократа.

І ось вчителі з танців та музики чекають появи Журдена в його будинку. Він бажав, щоб ці люди розважили господаря. І тепер вчителі чекали появи буржуа разом з учнями. З’явившись, Журден попросив їх оцінити халат, що був одягнений

на ньому, та новий одяг на його лакеях.

Оцінка смаку господаря могла вплинути на гонорар вчителів, тому вони виказували захопленість. Вислухавши хвалу, він знайшов її прісною і виконав вуличну пісню. За своє невміле виконання пісні хазяїн  знову отримав хвалу гостей.

Журдену запропонували займатися танцями та музикою. Показаний Журдену епізод балету, який йому продемонстрував вчитель із своїми учнями, сподобався Журдену. Вчителі вирішили,що треба проводити уроки танців, як це робиться в домах аристократів, дали йому перший урок танців. Урок з танців перервала поява учителя фехтування. У захваті спору

гості вчинили бійку. Потім з’явився учитель філософії і теж отримав тумаків.

Філософ пішов, коли до Журдена прийшов кравець, що приніс костюм, зшитий за останньою модою. У костюмі, який наділи на Журдена, він вирішив прогулятися вулицями, але дружина перешкодила. Вона вважала, що її чоловік займається дурощами, яких його вчать нові друзі-франти. А для цих друзів Журден був джерелом грошей. Серед таких друзів є граф Дорант, який в очі співав дифірамби Журдену, а за спиною сміється з нього. Цей придворний франт завжди позичав у шляхтича гроші и в обмін на це став посередником між другом і маркізою. Заради цієї маркізи все описане в романі і затівалося. Дружину, щоб не завадила, в цей день було відправлено до  сестри.

Про плани свого чоловіка дружина не знала і була неуважна тому, що її турбувала доля дочки. Прислуга Ніколь привела юнака, якому симпатизувала дочка Журденів. Але Клеонт не був з дворянського роду і тому не відповідав вимогам батька. Той мав перед собою мету видати доньку за маркіза або герцога.

Саме тому Журден відмовив Клеонту. Його заспокоює вірний Ков’єль, який, вважав, що щось можна вигадати. Він вирішив пожартувати над Журденом з друзями-акторами. Тим часом прибули граф Дорант і маркіза Дорімена. Дорант сам був прихильником маркізи, і був радим десь поспілкуватися з нею. Журден запросив гостей до розкішного столу. Доремина з задоволенням їла страви, виставлені на столі, коли заявилася розгнівана господиня.

Пані зрозуміла, чому її спровадили до сестри і влаштувала скандал.  Журден з графом ледь зуміли завірити її, що бід дає граф, платить він же. Але пані не повірила і продовжила сварку, зовсім збентеживши маркізу. Гості вирішили піти. І як тільки вони пішли, слуга повідомив,що прийшов новий відвідувач. Це був переодягнений Ковьель.

Представившись другом батька Журдена, слуга Клеонта нарозповідав різних небилиць про батька шляхтича. Ковьель, нарозповідавши небилиць про батька, потім ще повідав, що він подружився колись із сином султана з Туреччини, а той нині приїхав до міста. Цей приятель побачивши дочку Журдена, закохався в дівчину і тепер хоче отримати Люсіль в дружини.

Журден проковтнув брехню. Він у захваті від звістки. Сина султана грав Клеонт. Він ніс якусь нісенітницю, а Ковьель «перекладав». Ковьель з Клеонтом та друзями веселилися, проводячи церемонію посвяти Журдена у султани.

Дорант знав про задум Ковьеля. Він вмовив повернутися до Журдена і Доримену. Граф с маркізою спокусились можливістю подивитися на цікаве видовище, та поглузувати з Журдена. А той жадав найшвидше видати свою дочку за сина султана. Люсіль спочатку пручалася, не бажала йти за турецького юнака, а потім, упізнавши Клеонта, відразу погодилася та старанно робила вигляд, що підкорилася батькові. Пані Журден теж суворо заявила спочатку, що не віддасть доньку за турка заміж, вона симпатизувала Клеонту.

Тоді Кольвель прошепотів пару слів їй на вухо. І мати Люсіль згодилася. Журден благословив дочку на шлюб. Було послано за нотаріусом. Послуги цього ж нотаріусі знадобилися і Доранту з Дорименою. Роман закінчується сценою вечірки та очікуванням нотаріуса.