Скорочено «Сойчине крило» Івана Франка

Головний герой твору, розповідає читачеві, що вже завтра Новий рік та його сорокаріччя. Такі улюблені раніше багатолюдні вечірки вже другий рік відходять на другий план. Самотність – ось, що обирає герой. Він більше не збирається відкриватись жодній живій душі, а все, що він потребує – це спокій та тиша. Він вважає, що лише наодинці людина розуміється за своїм внутрішнім світом на всі сто.

Поки хазяїн займається самоаналізом, Івась вже приготував святковий стіл, на якому окрім страв було два келихи…Надія на те, що все таки з’явиться та, заради

якої все це свято.

Герой твору готується до такої вже звичної програми: читання книг та різноманітних статей, розглядання свіжих ілюстрацій, милування квітами, та улюблені музичні записи.

Несподіванкою став візит листоноші, який прині лист від якоїсь жінки з Порт – Артура. Чоловік бореться із сумнівом відкривати його чи ні, тому що відчуває, що зміст в ньому може бути для нього фатальним.

Підпис був «Твоя Сойка», а в самому листі лежало крило, вбитої сойки. Герой вже відчував, як буря емоцій починає вирувати всередині нього. Цей лист був людини, яку він не міг забути вже біля трьох років. Читаючи

лист, він згадує її голос, сміх, волосся, але також його думки заполоняють найболючіші спогади.

У листі жінка запитує у нього чи пригадує чоловік як вперше вона назвала Хому Массіном. Вона говорить , що не тримає на нього зла і благає його зробити те саме. Також вона пише, що в кінці кінців не вона його залишила, а він просто не зміг її втримати поруч. Іншому вдалося набагато більше за 6 тижнів, ніж Хомі за півроку. Вона говорить, що доля покарала його та те, що він не вірив у її щирі почуття. Наприкінці лист було дуже тяжко прочитати, так як він був закраплений чи то водою, чи сльозами.

Далі в листі було написано, що вона надсилає йому крило сойки, яка у свій час жила на смереці та сповіщала Хому, що вона прийшла. З часом Маня почала ревнувати сойку до коханого, тому й вбила її. Це сталося коли Маня вирішила розбудити Хому раніше, ніж звичайно, але пташка зробила це перша. Одним пострілом вона вбила сойку, яку потім вони разом з Массіном з’їли на обід. Маня зберегла сойчині крила, рахуючи, що в них є частинка її самої.

Хомі трохи набридло читати все це, але щось всередині підказувало продовжити. Вона обіцяє, що як тільки помре її чоловік, який в останньому штурмі втратив ноги, повернеться до Хоми.

Дівчина згадує, що у дитинстві була побожною, але молодість забрала у неї можливість молитись. Вона говорить, що після смерті чоловіка обов’язкого піде сповідатись.

Також Маня згадую про останню зустріч її з Хомою, після якої вона замість обіцяних трьох хвилини, залишила його на три роки. Вдягнена вона була у сукню червоного кольору, яка була засіяна білими цяточками, шия була прикрашена золотою брошкою, а у волоссі був гребінець. Сойка каже, що й досі зберігає всі ці речі, як згадку про коханого.

Далі Маня розповідала як вона їхала до Кракова разом з Генрисем, щоб там справити весілля. Потім вона говорила, що у Порт – Артурі зустріла солдата, який знав її батька, який помер через 3 місяці с того моменту, як Сойка втекла. Батько до останнього рахував, що вона крадійка.

Коли вони їхали через кордон, в їхнє купе підсів Зигмунд. Приїхавши в готель, Маня постійно плакала, тому що обіцяного знайомства з родичами так і не відбулося. Через деякий час сойка дізнається, що Генрис та Зигмунд злодії.

Дві спроби повіситись завершились фіаско, тому що кожного разу її спиняли. Так як Зигмунд був ватажком, він зроби сойку учасницею їхніх брудних справ. Коли Генрися арештували, а пізніше він і зовсім зник, Маня перейшла у «власність» Зигмунда. Вона всіляко знущалась над ним, але в момент, коли він був запроторений до в’язниці , став для Мані шансом на звільнення.

У потязі до Москви вона знайомиться з Володимиром Семеновичем, який мав чималі гроші. Сойка згодилась їхати разом з ним. Зупинка в Іркутську була фатальною для Мані – Володя програв її в карти. Никанор Ферапонтович приходить, щоб забрати її. Раптово лист переривається тим, що Маня говорить про знаходження Миколи Федоровича на порозі смерті, а за вікном вибухнула бомба. Далі Сойка говорить, що Никанор добре ставився до неї, та недбала зовнішність не справляла хорошого враження.

Поїздка до Красноярська закінчилась нападом розбишак, які вбили Ферапонтовича. Серед них був Зигмунд, який сказав, що вони вже місяць на неї полюють. Сойка дісталась Сашкові – ватажок розбійників, але після того, я к його повісили Маня переходить до рук Зигмунтового капітана. Щасливий випадок дозволяє Сойці втекти з військом до Китаю.

Свій лист вона завершую тим, що її пан Микола Федорович помер і вона вирушає до Хоми. Закінчивши читати, чоловік дає волю емоціям та безупинно плаче цілу годину. Йому дуже шкода Маню.

Хтось раптом подзвонив у двері. Івась зайшов до кімнати Хоми та говорить, що прийшла жінка у червоній сукні. Хома говорить, щоб той впустив її…


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(4 votes, average: 4,25 out of 5)


Скорочено «Сойчине крило» Івана Франка