Дек
21

Скорочено «Україна в огні» Олександра Довженко

admin

З радісного свята розпочинається кіноповість. В родині Лавріна Запорожця велика радість. На День народження його дружини за столом зібралась уся родина. Савко, Іван, Роман, Гигорій, Трохим. Усі п’ятеро синів приїхали привітати матір. Між ними і найбільша потіха родини – дочка та сестра Олеся.

Та не довго довелось родині вкупці бути. Прийшов час землю рідну захищати. Повіз Лаврін своїх синочків на війну з німцями.

При першій зустрічі загинув один із запорожців – Сава. Не пощастило і його матері Тетяні. Жінка потрапила під обстріл, а тому потрапила у лікарню.

В домі залишилась сама Олеся. Дівчина знала, що ворог підбирається все ближче, а тому вирішила віддати свою невинність українському захиснику. Партизани, що відступали, проходили через Олесине село. Серед вояків їй найбільше приглянувся танкіст Василь Кравчина. Довго не вагаючись, Олеся запропонувала себе юнакові.

Василь вважав себе негідним такої честі, адже ж він не герой, поки що він утікає від німців. Та дівчина все ж змогла переконати хлопця. Провівши спільну ніч, молоді ніжно попрощались. Василь обіцяв, що неодмінно повернеться до Олесі і пам’ятатиме її в кожному бою.

В Тополівку увійшли німці. Відтепер вони стали володарями ситуації. Селянам ж нічого іншого не залишалось як мовчки коритись. Прибув у село і сам полковник німецької служби розвідників – Ернст фон Крауз. Разом з ним прибув на Вкраїну і його син – Людвіг. Батько добре запам’ятав українців з часів Першої світової, а тому давав настанови і сину.

Український народ неймовірно мужній та волелюбний. Не бояться місцеві ані смерті, ані тортур. Єдине, що може зламати їх, — ненависть одне одного. Вони, як стверджував Ернст, не вміють пробачати, навіть, заради найвищих ідей, спільної мети. В українців немає державницького інстинкту. А тому їх можна налаштувати одне проти одного.

Таку політику німці почали проводити і в Тополівці. Давши деяким дезертирам в руки зброю та оголосивши їх стражами нового порядку, фашисти принесли в село чвари та взаємну ненависть.

Людвіг приказав селянам обрати старосту. Селяни довго відмовлялись, але зрозумівши, що іншого виходу немає, почали вмовляти Лавріна Запорожця взяти

на себе цей тягар. Проти кандидатури виступив місцевий куркуль Максим Заброда. Та люди відстояли Лавріна, а німцям розповіли про продажну вдачу Максима. Остаточне рішення прийняв Людвіг. Заброда став начальником тутешньої поліції, а Запорожець – старостою.

Все менше людей залишається в Тополівці. Німці вирішують переходити до серйозніших покарань та вішати усіх утікачів. Щоб подарувати людям хоч якийсь шанс, староста Запорожець пропонує не знищувати, а відправляти молодь у Німеччину на роботу.

Лаврін власноручно складав списки тих, хто виїде на роботу. Серед інших у списку була і його дитина, Олеся.
Та не на смерть відсилав староста односельців. За задумов Лавріна поїзд повинні перехопити партизани, котрі й звільнять бранців. Лист не встиг дійти за призначенням, Крауз швидко перехопив його. Молодь таки відправили на роботу, а сам Запорожець потрапив за колючий дріт табору.

Подивись на страждання конкурента прийшов Заброда. Між чоловіками зав’язалась суперечка, а згодом і бійка. Старий запорожець зумів перехопити зброю і вмить розстріляв Людвіга. Багато бранців у цей час змогли вибратись з табору на волю. Вони кидались в Десну і одним махом перепливали на інший берег.

Потрапивши в Німеччину, Олеся була вибрана дружиною Ернста у наймички. Та не довго судилось горювати дівчині на чужині. Вона змогла втекти з будинку Крузерів та правдами-неправдами добралась до рідного села.

Тут дівчина зустрічає свою давню подругу Христю. Відтепер вона дружина італійського фашистського офіцера, за згодом буде піддана судові.

Тим часом партизанські загони починають все частіше перемагати в боях. Відступати доводиться німцям. В полон потрапляє і полковник Крауз. Його стратою Лаврін Запорожець займається особисто.

Василь, як і обіцяв Олесі, пам’ятає про неї і мріє знову стрітись. В одному із боїв танкіст сильно постраждав, але зумів вижити. Трохи підлікувавшись капітан Василь знову кинувся у бій.

На місці, де колись був будинок Запорожців, знову зібралась родина. Щоправда не усі тут. Сава, Григорій. Як і обіцяв в Тополівку повернувся Василь. Але тепер він не утікач, тепер він переможець.

Ранок наступного дня знову віщує розлуку. Чоловіки йдуть на війну, адже не усі українські села вже вільні.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:

    Категорія: