Home » Скорочені твори » Скорочено “В житах” Григорія Косинки

Скорочено “В житах” Григорія Косинки

Розповідає перша особа який чудовий вранішній ранок, коли ще не зійшло сонечко и безліч роси на рослинах. Автор прописує велику кількість різноманітних перетворень та персоналізації, наприклад, головний герой грається з бджілками і сонечком, немов маленький хлопчи і чутно слово «Дізік».

Головний герой твору- простий солдат, який втік з поля бою, тому це слово для нього це чудове слово «дізік» значить в перекладі з армійського жаргону «дезертир». Всі також покинуті на призволяще ховаються в далеких полях і житах, бо якщо потрапити до села, то там відразу знайдуть і розстріляють за зраду батьківщині.

Хлопець дивиться за природою, яка його оточує та бачить звичайні речі, які чому йог дуже смішать, наприклад, чорногуз хапає жабу, з′їдає і разом з тим лякає качку, яка смирно пливе річкою. Плине час, дизертиру вже набридло лежати і він підіймається, всміхається зі своїх ніг, залагає в кристально чисту озерну воду, де в відзеркаленні на нього дивиться Корній Дізік (головний герой).

Лежати не має часу, можуть знайти тому потрібно рухатися далі, але ж він забува, що на нього чатує розстріл і знову ховається в полі. Чує як неподалік дзижчиш бджілка, і звук її крилець нестерпний, він так і хоче її роздавити, але втомлений і зморений неспокійним сном засинає в житі.

Йому сняться неспокійні сни, які тривожать серце і душу. Вони настільки реальні, що хлопець кожної миті здригається. А навкруги все незмінне, гарне і швидкоплинне, лише любов залишається такою ж як і була теплою і рідною…

Ось неподалік від Корнія слідує Дзюба, багатий чоловік, мрія якого стати комісаром здається йому нездійсненою. Пам’ять закипає і він одразу згадує, що Гострий, в підпорядкуванні якого був хлопець заборонив стріляти.

Настав обід, але ж я к хочеться їсти, та нічого. В цей час хлопець згадав Матвія Киянчука, котрий був комуністом і за це його розстріляли і починає сумувати, бо втратив гарну людину.

Корній надалі без руху вилежується в житах та раптом помічає гарну і яскраву хустку, яка витанцьовує в колоссі, розвиваючись на вітру. Юнак розуміє що поруч з ним знаходиться красуня Уляна і не вірить своїм очам та думкам. Це та людина, яка змінила все його життя.

Дівчина вітається з ним. Хлопець починає згадувати їхнє щастя та радості, але перед ним стоїть вже зовсім інша людина, не така як була раніше.
В його думках спливають щасливі моменти їхнього спільного існування: її ніжні руки, червоні щоки, гарні груди. Його невимовно і невблаганно тягне до неї, рідної та такої жаданої.
Немов кохання знову нахлинуло, вони обійнялися, поцілувалися і почали сміятися, пригадуючи давні стосунки, які принесли їм багато щастя та радості. Уляна була гарно прибрана, червона хустка, чудовий візерунок на блузці, відображення кленового листя на грудях.

Хлопець ліг на коліна дівчини і уважно вслухався в її слова та тембр голосу, бо саме з неї він був по справжньому щасливий, але доля загубилися в колоссях.

Страх покинув юнака, найголовнішим виявилося те, що він поруч з коханою людиною, а це означає що він став більш витривалішим та стійкішим до нещасть. Корній запитує дівчину чи залишилися у неї ще почуття до нього? Вона відповідає ствердно.

Настав вечір, сонце почало ховатися за обрій і дівчина, попрощавшися, пішла до матері, кора мешкала в Чорносливку. Корній з сумом дивився на хустку червоного кольору, яка поступово згасала у темряві та сутінках.

Картина повторюється, степ оживає, настає ранок, хлопець починає знову згадувати своє життя та хустку Улянки. Він би розповів про те, якою людиною був Матвій Киянчук, але не в силах. Душа болить, сердце бринить і хочеться не то плакати, не то сміятися.

Яке життя у дезертира? Сумне, неминуче, сповнене невблаганного і невимовного жалю? Чи може ця людина навпаки відкриває для себе інший степ, інше життя і співіснувавання з усіма істотами в мирі?

Чому кохання не склалося, як люба дівчина опинилася поруч з іншою людиною, чому повно смутку і жалю? В цьому немає нічого дивного, адже твір розповідає про радощі і сум, горе і смуток, все тещо є в людському житті повсякчас і від нього нікуди дітися.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: