Скорочено «Хазяїн» Івана Карпенко-Карого

Комедія Івана Карпенко-Карого розпочинається з того, що Пузир Терентій Гаврилович (хазяїн) домовляється з Маюфесом про здійснення однієї темної операції. Ці двоє хочуть сховати дванадцять тисяч овець збанкрутілого поміщика Михайлова в своєму степу. Хазяїн дає згоду лише за тієї умови, якщо він отримує двадцять відсотків з цієї справи. Терентій Гаврилович дуже скупий на власну їжу та грошу, тому після натяку Маюфеса на те, що він хоче їсти, той посилає його куштувати на вокзалі. Адже нащо ж Пузирові годувати всіх і кожного?

Хазяїн вирішує

провести збір економів. На цьому зборі він висловлює власне невдоволення Зеленським, бо той добре платить робітникам та видає їм свіжі харчі. В той час як Ліхтаренко його повністю влаштовує, бо він мало платить та мало годує. Зеленський виправдовується тим, що в місці, де працює другий економ, рівень життя населення набагато скрутніший, тому вони й погоджуються на все, що їм дають. Пузир приймає рішення направити Ліхтаренка туди, де працює Зеленський, щоб навести належний лад.

Коли збори закінчилися, Феноген (головна опора та права рука хазяїна) повідомив Терентія Гавриловича, що економ Ліхтаренко його обкрадає.

Але хитрий економ викрутився, зазначивши, що він наживається на хазяїні, щоб той наживався на інших. Феноген передає Пузирові два листа: в одному зазначено, що його багатий сусід хоче одружитися на Соні (дочці Пузиря), а в іншому – що хазяїна нагороджено за те, що він дав грошей на приют. З приводу цього права рука радить придбати нову шубу Терентію Гавриловичу, але той лише відмахується, бо не бажає витрачати гроші на якийсь одяг.

До хазяїна навідується Золотницький Петро Петрович, який є дуже багатим родовим паном. Він пропонує йому разом побудувати цукровий завод, але Пузир не бачить в цьому сенсу, а головне – вигоди. Також пан нагадує про те, що Терентію необхідно бути присутнім на земських зборах, на яких він вже не був десь біля одного року, хоча є гласним на них. Але головний герой зовсім не розуміє, чому він повинен турбуватися та піклуватися про проблеми інших, коли він сам їх має. Фінансуванням пам’ятника Котляревського теж займатися не бажає. Як наслідок, Петро Петрович йде від хазяїна обурений та занепокоєний.

В той час, коли Пузир покидає власний будинок, з жалобами на погані умови праці, а також на неякісну іжу приходять робітники. Донька та дружина Терентія Гавриловича, побачивши, що їдять звичайні люди, впали в жах. Тому вони твердо вирішили надати поміч бідолахам. Соня звертається до батька, щоб той покращив продукти харчування. Він обіцяє це зробити, хоча сам йде до Феногена і віддає розпорядження давати хліб робітникам лише в тому разі, якщо вони обробибилися.

Дуже неспокійно на душі Пузира через те, що в його степу знаходяться чужі овечки, але його заспокоюють перспективи прибутку в майбутньому. У гості до Соні приходить Калинович (вчитель в гімназії), якому вона висказує власне занепокоєння становищем бідних людей. Вона каже, що сама буде слідкувати за їжою, яка потрапляю до них, а також за їх діяльністю в господарстві. Калиновичу здається ця затія безглуздою, адже весь прогрес майбутнього він покладає на молодь, що навчається в школах. Пузир починає тяжко хворіти. Лікар, що його обстежував, радить Терентію Гавриловичу відпочивати на ліжку та не вставати. Але як хазяїн може спокійно лежати, коли потрібно займатися управлянням господарства? Тому до слів лікаря він вирішує не прислуховуватися.

Невдовзі темна операція збанкрутілого Михайлова починає виходити в світ. Тому Маюфес пропонує Терентію стати його свідком, але не за просто так, а за тисячу карбованців. З цією сумою хазяїн розпрощатися не може, тому й відмовляє фактору. Його хвороба починає атакувати в повній мірі, тому виникає необхідність робити операцію, але той цього не бажає. Терентію приходить повістка в суд, і тоді він вирішує просити допомоги в Золотницького. З’ясовується, що брат учителя гімназії працює прокурором. І для спасіння власного становища, він дає згоду на одруження Соні з Калиновичем.