Твір на тему: «Дитинство»
Майже всі дітлахи чекають свого дорослішання, наче якогось надзвичайного подарунку. Мріють про те, ким будуть працювати, і яка в них буде сім’я. Думають, що насправді щасливим може бути тільки дорослий, а вони маленькі в’язні своїх літ.
І що вони ті дорослі вигадують, коли говорять фразу: «щасливе дитинство»? До якого ж тут щастя, коли те не можна, те не чіпай, туди не ходи, до того не підходь, те тобі ще не потрібно? От мамі й тату справді щастя – їм усе можна. Ніхто їх не буде лаяти за розбитий посуд чи обмальовані обої, їм не треба просити у когось
А у дітей не життя, а одне постійне – «не можна» і ціла купа обов’язків. Іграшки треба поскладати, вранці в дитсадок рано встати, вірші вивчити, кашу поїсти (до того же не вимазуватись нею), з сусідами треба вітатись, і ще сила-силенна того, що треба. Хоч би раз батьки наказали дивитись мультфільм чи довго грати на вулиці.
Але незважаючи на такі думки дитини, її мозок створює в пам’яті особливу поличку, на яку складає і сімейні свята, і образи родичів (з якими в дорослому житті вже не доведеться зустрітись), і різні запахи, які колись
І от коли вже доросла самостійна людина занадто глибоко пірнає в свої побутові проблеми, коли вона надміру віддає себе роботі, ремонту, вихованню своїх дітей, коли її свідомість поступово виснажується. От тоді мозок непомітно веде до тої полички зі спогадами дитинства, які мають цілющу силу для знесиленої душі . Відтак вона переживає знову ті відчуття, насичується ними, і лише тоді розуміє – яке ж все-таки дитинство щасливе.
Твир душу я у вишивку вкладаю 7клас.
Твір на тему: «Дитинство»