Июл
03

Твір-роздум: Рідна мова

admin

Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі.
Слова можуть об’єднувати і роз’єднувати, але злютовуюча, об’єднуюча їхня сила в стократ дужча. У народу немає скарбу більшого, як його мова. І коли є загроза хоч дещицю втратити з того скарбу, нас проймає тривога. Як матір за рідну дитину, як дбайливого господаря за чистий лан. Така тривога сьогодні має під собою підстави. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.
Слова — це ті ж зерна, що впали в родючу землю, це хліб наш насущний, без якого немислиме саме життя.
Слова — це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти.
Свято рідної мови — це ствердження життєдайності рідного народу, його вільного розвою, його безсмертя в будучині.
Любімо рідну мову, бережімо і плекаймо її як сестру, як матір, як власних дітей.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (14 votes, average: 4,07 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: