Апр
28

Твір за трагедією Олександра Пушкіна «Борис Годунов»

admin

О.С. Пушкін – один з небагатьох відомих літературних геніїв, творчість яких вирізняється жанровою різноманітністю. Ось і трагедія «Борис Годунов» не є виключенням: яскрава історико-політична тематика виділяється на фоні переважаючої романтичності у літературній спадщині таланта.

«Борис Годунов» відкриває перед нами картини двох трагедій: трагедій влади і народу. Головний герой видається непоганою людиною на початку твору. Він будує прогресивні плани, як допомогти простому народу, як побудувати політику держави, щоб зберегти добре ставлення до людей. Але його чекає велике розчарування. Для реалізації своїх планів йому необхідна влада, а влада за своєю природою вже є насильницькою, її досягають за допомогою злочину.

Борис Годунов вирішує зробити цей крок, вважаючи, що зможе надолужити втрачене за час свого правління, він свято впевнений в благородності своїх намірів. Та, нажаль, народ з етичних міркувань відвертається від такого «царя-ірода». Борис, озлоблений, зневажений та відкинутий, не бачить іншого виходу та стає тираном. Підсумок його політичного досвіду можна сформулювати так: народ байдужий до милості; він не подякує за добра справи. тому грабуй, вбивай, дій в своїх інтересах – і буде тобі щастя. Деградація влади

– це справжня трагедія, і те, що така влада не признається народом – природна закономірність. Тому Борис Годунов передчуває небезпеку, свою загибель і не помиляється.

Трагедія народу в цьому творі в іншому. З одного боку він носій міцних моральних принципів, мудрості. Це уособлює образ Пимона-літописця. В його промовах звучить страшне повчання, що все рано чи пізно буде стояти на своїх місцях, він дає речам свою сувору та справедливу оцінку. Але з іншого боку, народ у трагедії до жаху наївний та політично безпомічний. пасивний, що передовіряє свої права боярам.

В кінці кінців все це призводить до того, що на трон, омитий кров’ю жінки та сина Бориса Годунова, сходить самозванець Лжедмитро, який повинен був позбавити народ від царя-ірода, царя-вбивці. Але з жахом до людей приходить розуміння того, що на престолі тепер не скривджений сирота, а такий же вбивця, вбивця сироти. новий тиран.

Заключна ремарка «Народ мовчить…» має глибокий зміст. Вона символізує і суд моралі над новим правителем, і вже вирішену долю нового представника злочинної влади, і неможливість безсильного народу вирватися з цього грішного кола.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:

    Категорія: