Июл
03

Твори з української мови для 8 класу

admin

Моя Батьківщина — Україна
«На цих горах засяє благодать Божа», — сказав колись апостол Андрій Первозванний, припливши по Дніпру до того місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися.
Держава, яка виникла на цих святих горах, Київська Русь -Україна, була однією з наймогутніших у світі. Довелося українському народові боронити рідну землю від поневолювачів, будувати величні собори, монументальні споруди, прикрашаючи державу й несучи її
славу крізь віки.
Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна була вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля».
Поступово пробуджувався народний дух. Його не могли знищити ні тюрми, ні катування, ні заслання. Нове життя поставало в уяві народній як три зорі — братерство, рівність, воля. Цього народ прагнув, цією надією були сповнені серця справжніх патріотів.
Україна розірвала вікові пута неволі, мужньо витримавши штучні голодомори, катівні Сибіру, вийшла нарешті на світлий шлях оновлення.
Проголошена незалежність нашої Вітчизни. Україна впевнено крокує в майбутнє.

Іван Мазепа
Кілька століть дозволялося Мазепу лише проклинати, паплюжити, залучаючи до цієї ганебної справи і земляків, які прагнули догодити царату, відхрещувалися від свого роду, української мови і культури. Нині ім’я гетьмана повернено народові. Звичайно, ідеалізувати постать І. Мазепи недоречно, але те, що ця людина хотіла вирвати Україну з лабет царату, варте уваги.
У Глухові в 1687 році гетьманом України був обраний військовий осавул Іван Мазепа. За звичаєм, при виборах новий гетьман і московський уряд повинні були підписувати відповідні угоди. В одному із двадцяти’двох пунктів угоди відзначалося: «Нікто бь голосовь такихь не испущап, а отзывались бы везде единогласно — ихь царского пресвьтлаго величества самодержавной держави». Ось шлях, який пропонувався російським урядом. Українського народу немає, української мови не існує, Україна — не більше, як область великої держави.
Чи могла людина, що вважала себе справжнім патріотом, піти ось на такі приниження власного народу? Звичайно, угоди були підписані, але жевріла надія у гетьмана Івана Мазепи про визволення з віковічної кабали Великої Держави.
За 12 років гетьманства здійснив Мазепа одинадцять літніх та десять зимових походів. Але треба було виконувати й волю російського царя Петра І і йти на війну зі шведами. Мазепа скликав своїх однодумців-полковників, які на раді ухвалили не виступати в похід, написати листа шведському королю, аби не пустити московське військо до України.
Це вважалося зрадою гетьмана, а насправді він вболівав за долю народу, пам’ятаючи про те, що Хмельницький був у союзі зі шведами, допомагаючи їм брати у свій час Варшаву і Краків. Не простив цієї «зради» Петро І, зібрав у Глухові народ для вибору нового гетьмана. Був обраний старий і малоздібний стародубський полковник Скоропадський.
А ім’я Івана Мазепи до останніх днів по всіх церквах України було піддано анафемі.
27 червня 1709 року була програна шведами Полтавська баталія. «З того часу,- відзначав Гнат Хоткевич,- ниви українські — житниці Росії, багатства України — власність великоросійського народу, мова народна — мужицька, ім’я рідного краю — заборонений звук…»
Мазепа вимушений був тікати до Турції. 22 серпня його не стало. Похований у Яссах. За труною Мазепи йшов шведський король, з обох боків козацтво із шаблями наголо. А ім’я гетьмана 200 років по тому проклиналося привселюдно устами потомків. Зрадником чи патріотом був Іван Мазепа? Відповідь на це питання дає невблаганний час та історичний розвиток нації.

Червона книга України
Природа потребує людського захисту повсякчас. У 1976 році була створена Червона книга України, куди внесено ті види рослин та тварин, що підлягають особливій охороні, оскільки стоять на межі повного знищення. На жаль, ця незвичайна книга поповнюється. Зараз нараховано вже більше 300 видів тварин, яких стає все менше на території нашої країни. Серед них їжак вухатий, афаліна чорноморська (дельфін), тхір степовий, пугач, гадюка степова, лелека чорний, лебідь малий та багато інших. Близько 150 видів рослин потребують нашого захисту.
Червона книга — це книга сорому і водночас книга совісті людей. Сорому тих, хто бездумно знищує природу, забуваючи, що без рослинного і тваринного світу загине життя на планеті. Книга совісті тих, хто, не шкодуючи зусиль і коштів, намагається зберегти народне добро — чарівний світ природи.

До природи — по-господарськи
Здавна українці вважалися добрими господарями. Нічого зайвого не брали у матінки-природи. А якщо й повинні були брати щось для влаштування побуту, то використовували ощадливо.
Наприклад, соняшник давав людям не тільки олію. Використовувалися й стовбури. Попіл від спалених у печі стовбурів заливався окропом і настоювався три доби. Потім у цей розчин кидали розпечене каміння і брудну білизну. Ніч вона виварювалася, а ранком жінка дерев’яним пральником вибивала її на річці або ставку.
Широко використовувалася й солома. Новонародженій українській родині ставили одну хату на все життя. Дах вкривали житньою соломою, яка не потребувала заміни тридцять років, або очеретом, що не псувався піввіку. Подрібнену солому додавали до глини, обмазуючи нею хату та комори. Солому закладали й між двома тиночками, огороджуючи від вітру загін для овець. У діжах у кількох шарах соломи зберігали квашені яблука, а у клуні — свіжі.
Справжніми витворами народного мистецтва є плетені з соломи кошелі для зерна, сухофруктів, цибулі.

А чи замислювались ви над тим, чому двері й стелі в хатах невисокі? Це для того, щоб не марнувати тепло. У сінях з боку печі ставили комини чи_ димарі. Там селяни просушували вологий одяг, а в холодну пору тримали ягнят, поросят.
Господарське ставлення до природи — одна з найхарактерніших рис українців.

Проблеми екології
Збереження природи стало актуальним у наш час — епоху інформаційного буму, шаленого розвитку науково-технічного прогресу, атомної ери. Жак Кусто відзначав, що раніше природа лякала людину, а тепер людина стала загрозою для природи. Розвиток цивілізації досяг значення планетарної біохімічної сили. Зараз немає жодного місця на планеті, котрого б не торкнулась рука людини.
Ще у XV столітті діяльність людей мала локальний характер. Тепер вона охопила всю планету й набула глобальних масштабів. Якщо в 70-х роках XX століття членами ООН відзначалося, що головною була проблема війни та миру, то в кінці століття гостро постало питання радіаційного забруднення. Відомо, що саме це стало однією з причин 70% захворюваності населення планети. Особливо небезпечне забруднення атмосферного повітря у великих містах земної кулі.
Другою проблемою є співвідношення кисню й вуглецю. Вчені та спеціалісти скандинавських країн помітили зміни клімату на планеті, зменшення льодового покриву, збільшення рівня світового океану.
Однією з найважливіших проблем є збереження рівня запасів води. Відомо, що стан світового океану залежить від стану материків. Наприклад, у Середземне море потрапляють тисячі тонн шкідливих речовин, 88% вод, що потрапляють із 120 найбільших міст, не проходять відповідного очищення. Ситуація практично вийшла з-під контролю. Аральське море стало справжньою зоною лиха. Напруженим є становище в районах, що постраждали від Чорнобильської трагедії. Критичний стан із забрудненням води в районах Уралу, Кузбасу та ряду інших.
Вченими констатується факт, що 2% нафти, яка перевозиться, судами, потрапляє в океан внаслідок аварій. Отже, все це свідчить про справжню екологічну біду. У багатьох районах не вистачає запасів питної води. Наприклад, у Нью-Йорку, Гонконзі люди користуються привезеною водою.
Необхідно відзначити й хижацьке ставлення людини до природних ресурсів. Звичайно, вплив діяльності має як позитивний, так і негативний бік. Людиною створюються нові сорти рослин, породи тварин. Але біда в тому, що біосфера втрачає засоби самовідно-влюватися. Людина більше руйнує, тим самим обмежуючи цю властивість природних ресурсів.
Глобальні зміни кліматичних умов на планеті тісно пов’язані зі змінами інтенсивності ультрафіолетового випромінювання. За останні 16 років у північній півкулі зменшилася наявність озону в середньому на 5%. Вчені підрахували, що на кожен 1% зменшення озонового шару збільшується кількість захворювань раком на 7%. П’ятого березня 1989 року в Лондоні була проведена Міжнародна конференція з питань рятування озонового шару землі. У роботі цієї конференції взяли участь представники більше 100 держав світу.
Важливою проблемою залишається й охорона рослинного та тваринного світу. До Червоної книги України занесено до 382 видів тварин та близько 150 видів рослин. Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня4 1992 року затверджено «Положення про Червону книгу України», яка є основним державним документом з питань охорони рослинного та тваринного світу.
Добре, що люди зрозуміли врешті-решт на початку третього тисячоліття, якої шкоди завдає природі необдумана діяльність, безгосподарське ставлення до природи. XX століття стало століттям переходу біосфери в ноосферу (сферу розуму). Сподіваємося на те, що людина постане перед природою не руйначем, а творцем. Цю істину повинен усвідомити кожний. Від цього залежить життя на нашій такій маленькій і такій беззахисній планеті Земля.

Традиція — свято зеленого лісу
У селі прибрана кожна хата: гілки над дверима й вікнами, на воротах берізка чи осичина вкопана, а зайди до хати — пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю — давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що відзначається тепер на Трійцю. Упродовж тижня та зелень буде прихистком для душ померлих, які тепер провідують живих родичів. Кленові гілки на полях передадуть житу, пшениці частину своєї могутньої сили — щоб не вилягав колос.
У ці дні виходять з води і гуляють у житах русалки. Тому в полі не працювали, а рушаючи в дорогу, брали часник і полин — щоб русалка не займала.

На Зелені свята до людей на подвір’я загощує сам дух буйної зелені, заходить в образі пишно вбраного у гілля Куста (на Волинському, Рівненському Поліссі) чи Тополі (в центральних районах України). Господарі почастують гостей і сподіватимуться доброго врожаю, успіху в господарських справах.
Увечері прибуде із стада корова з вінком на рогах — щоб доїлась гарно, то господар і пастуху гостинець винесе.
Троїцькі зілля, трави зберігали свою силу впродовж року, тому їх збирали з вікон, долівки і держали «про випадок».
Свято Трійці — найулюбленіше в Україні, бо дарує надію на щедрий урожай.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: