Jul
04

Твори за романом Пантелеймона Куліша “Чорна рада”

admin

Характеристика образів Брюховецького і Сомка (за романом П. Куліша «Чорна рада»)
«Чорна рада» П. Куліша – перший соціально-історичний український роман, в якому відбилися особливості національного характеру запорожців. В основу історичної романістики покладено зображення складних, переломних періодів історії, бурхливі події яких зумовили гострі ситуації, формували сильні характери, безмежно віддані своїм ідеям особистості. Тому роман П. Куліша «Чорна рада» ми по праву можемо віднести до загалу найкращих світових зразків романтичних творів.
Історичною основою роману є події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після Б.Хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. А на Лівобережжі, точилася запекла боротьба між такими претендентами: переяславським полковником Якимом Сомком, що був обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовим отаманом Запорізької Січі Іваном Брюховецьким. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна рада», в якій брали участь широкі маси населення, чернь – селянство, міщани, козацька голота. Гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано.
Який же висновок можна зробити, прочитавши цей історичний роман? Чи правильний вибір зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? Чи справді він відстоював інтереси народних мас? Автор майстерно змальовує все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни. Іван Брюховецький до виборів являв собою простоту, щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. І портретна характеристика автора відповідна: «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно… Так наче собі чоловічок простенький, тихенький». Брюховецький шанобливо називав козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у їхніх «шановних головах увесь розум сидить». Пізніше, ставши гетьманом, промовляє: «Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків». Ось справжня сутність Брюховецького. Отже, народ помилився в своєму виборі.
Зовсім іншими фарбами змальований Сомко. Автор не приховує замилування цим героєм, наділяє його найкращими рисами. Сомко виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал – соборна Україна, об’єднана під гетьманською булавою, звільнена від підлеглості Москві. «Дай Боже.., щоб обидва береги Дніпровії приклонилися під одну булаву!.. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, та, держачись за руку з Москвою, громитимем усякого, хто покуситься ступити на руську землю!» Сомко мріє про сильну державу, де панувала б правда: «Уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди». Герой виступає втіленням моральних чеснот. Як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя Кирила Тура.
Прийшовши до влади, Іван Брюховецький жорстоко розправляється з політичними супротивниками. У літописі Самовидця повідомляється про цей факт: «Вступаючи в осінь, о святому Симеоні, того ліТа за позволенієм його царського величества наказав гетьман Брюховецький постинати гетьмана Сомка і Васюту, полковника ніжинського, полковника лубенського, осавулів та інших полковників заслано на Москву, котрих на Сибір заслано, немало старшини козацької».
Отже, народні маси обрали шлях, яким повинна була йти Україна, усвідомивши свою помилку.набагато пізніше. Автор підкреслив, що суперечності між козацькою старшиною і широкими народними масами ніколи б не вивели Україну на новий щабель розвитку.

Зображення курінного отамана Кирила Тура в романі П. Куліша «Чорна рада»
«Чорна рада» П. Куліша – роман соціально-історичний. Цей твір – явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини – боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.
Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. У п’ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони «так і грають»,-говорить автор,- але «враг його знає – глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх». Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом. Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна. Він підтримує Брюховецького У боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася. Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається допомогти людям, варте поваги. Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на допомогу Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський ґерць.
Мужньо переніс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у в’язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя.
Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ – сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі». Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою.
Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення. Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на «давніх, предковічних звичаях», і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко – мудрий державний діяч – виписані автором з неперевершеною майстерністю.
І. Франко назвав «Чорну раду» П. Куліша «найкращим твором історичної прози в українській літературі». Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.



1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (Еще не оценили)
Loading ... Loading ...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:

Категорія: Куліш Пантелеймон

Ви зараз читаєте: Твори за романом Пантелеймона Куліша “Чорна рада”