Дек
31

У кого украдено щастя? (За драмою І. Франка «Украдене щастя»)

admin

Творчість І. Я. Франка — надзвичайне досягнення нашого літературного слова. Він написав першу українську соціально-психологічну драму — «Украдене щастя».

П’єса написана на основі народної «Пісні про шандаря». У драм; змальовано трагедію життя головних героїв — Миколи Задорожного, його дружини Анни та жандарма Михайла Гурмана. У кого ж із них украдено щастя?

Анна ще змолоду любить Михайла, але її брати відсилають його в солдати, а сестру видають заміж за бідного селянина, наймита Миколу. Він не знає, що Анна з багатої родини, і радий, що отримав хоч трохи землі й грошей. У нього м’який характер, добра душа, але слабка воля. Микола кохає Анну і щасливий від цього, хоч його почуття і не взаємне. Але Анна не може бути щасливою з чоловіком, за якого вийшла заміж із примусу. Тому, коли вона знову зустрічається з Михайлом, любов із новою силою спалахує в серці жінки. Героїня іде проти звичаїв, проти своєї репутації, бажаючи повернути украдене щастя.

Михайло за роки розлуки не забув Анну, не перестав кохати її. На відміну від Миколи, це сильний, вольовий, навіть жорстокий чоловік, який домагається свого, незважаючи ні на що й ні на кого. Тому він викликає у Анни два зовсім протилежні почуття: любов і страх. Він теж прагне повернути щастя, але, навпаки, краде його у Анни знову. І не тільки в неї, а й у її чоловіка Миколи Задорожного, життя якого стає холодним, незатишним, повним страждання.

Отже, у п’єсі автор показує протиріччя між справжнім коханням і вірністю в сімейному житті. Анна розривається між коханим Михайлом і нелюбим, але законним чоловіком. Що обрати: репутацію розпусної жінки чи статус вірної, чесної дружини? Вона йде за покликом свого серця. Анна не звертає уваги на те, що односельці обминають її хату, що музики перестають грати, а молодь — танцювати, коли вона йде у танок із Михайлом.

Після смерті коханого героїня вже не може повернути навіть те щастя, що було в спокійному і тихому сімейному житті — воно втрачене назавжди. Але мені здається, що якби вона, з самого початку, коли Михайло заарештував її чоловіка, між коханням і честю дружини вибрала друге, вона теж не була б щасливою. Знаючи, що Михайло живий, Анна не змогла б нормально жити з нелюбом.

На мою думку, всі троє героїв драми І. Франка зруйнували життя один одному, кожен по-своєму. І винні в цьому в першу чергу брати Анни, які проміняли щастя рідної сестри на гроші.

Варіант 2.

Молода гарна дівчина — сирота Анна — кохала такого ж молодого мужнього юнака Михайла Гурмана, який славився своєю запальністю, хоробрістю, завзятістю. Все йшло до весілля. Тим часом Михайла відправили служити.

Заздрісні брати Анни, аби позбавити її посагу, скористалися нагодою розбити майбутній шлюб. Вони повідомили сестрі, що її коханий загинув десь у Боснії, показали навіть фальшивого листа з повідомленням про його загибель. Як тяжко журилася Анна за коханим, можна лише здогадуватися, бо у творі про це прямо не розповідається. Але пройшов час, брати підібрали Анні пару і віддали її заміж за тихого наймита з далекого села Миколу Задорожного. Анна прожила з ним кілька років.

Аж ось стало відомо, що Гурман живий, служить жандармом і вже розпитувався про Анну.

Ціла буря почуттів знялася в душі Анни: і гнів на братів, і переляк, і відчай, і щось таке, в чому вона й собі поки що не зізнавалась.

Уже при першій зустрічі з коханим Анна рішуче відповіла йому: «Я шлюбна жінка, я чоловіка маю». Але душевний надлом у неї вже стався. Вона почала мучитися протиріччям між любов’ю і моральним обов’язком. Михайло надто рішучий, щоб відступитися від втраченого, здавалось, назавжди, щастя.

Гурман хоче заарештувати Миколу, але жінка не попереджає про це свого чоловіка. Для чого? Хіба це допоможе? І чи справді вона сама хоче, щоб усе залишалось по-старому? Вона ж кохає Михайла!

Обидва чоловіки — Микола і Михайло — кохають Анну. Створюється «трикутник». Зав’язується «гордіїв вузол», який можна лише розрубати: Михайло знайшов своє втрачене молодече кохання і вже ніколи не випустить Анну з рук, Микола теж кохає Анну, вона його дружина, дорадниця і перша помічниця, Анна кохає Михайла, але їй безмежно жаль і чоловіка. Отже, ситуація заходить у безвихідь.

Михайло усуває з дороги Миколу, запроторюючи того до в’язниці, а сам ходить до чужої жінки, наважується привселюдно танцювати з нею, викликаючи різке осудження селянської громади.

Усі троє знову зустрічаються: Микола повертається з в’язниці. Але миттєвої розв’язки не відбувається, адже Микола слабкодухий і не робить нічого рішучого. Розв’язка настає, коли напівп’яний Микола сокирою вбиває жандарма. Його не заарештовують, оскільки вмираючий Михайло взяв усю вину на себе, сказавши, що вчинив самогубство.

На цьому закінчується зовнішній конфлікт. Але чи розв’язаний конфлікт внутрішній? Звичайно ж, ні. Троє нещасливих людей шукають щастя. Здається, воно близько, вони думають, що ось-ось — і давні питання будуть розв’язані, і все в їхньому житті залагодиться. Але вийшло навпаки. Анна, мабуть, не зможе залишитися з Миколою — вбивцем її Михайла, останні зв’язки, що їх єднали, порушилися, вони вже чужі один одному люди. Микола, поза всяким сумнівом, відчуватиме докори совісті, дивлячись на вбиту горем дружину. Михайло ж наклав головою за пошуки свого щастя.

Хто винен? Відповідь може бути різною: брати, якщо взяти конкретних носіїв зла, суспільство, доля, фатум, природні закони. А точніше, винне суспільство, яке й влаштовує долі людей.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 4,00 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:


    Категорія: