Home » Українські твори для середніх класів » Український твір-опис зовнішності людини

Український твір-опис зовнішності людини

Найдорожча людина
Найдорожчою людиною для мене є мати. Вона найкраща в світі! Навіть не уявляю нашої сім’ї без неї, без тепла її рук, лагідного погляду карих очей. Її щирість та доброта відчуваються на кожному кроці.
Мама працює в лікарні медичною сестрою. Невеличка на зріст, тендітна на вигляд. А скільки встигає зробити за день! За привітність та щирість матусю шанують люди. Я думаю, що саме тому й обрала вона таку благородну професію і з радістю допомагає людям.
Особливо подобається мені мама в своєму робочому вбранні, їй дуже личить біленький халат й такого ж кольору чепчик.
А ще мені дуже подобаються очі неньки – карі, блискучі, завжди усміхнені, а над ними тоненькою ниточкою в’ються чорні шовковисті брови. Мама вчить мене бути чесною, лагідною, працьовитою. Щиро дякую їй за це!

Мати
Для кожної дитини її батьки найкращі. Так і для мене. І цей твір хочу присвятити моїй матусі.
Це дуже вродлива і чуйна, добра й енергійна, люб’язна і весела, молода й життєрадісна людина. Не уявляю собі життя без неї. Бо вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію.

Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені 0чі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.
Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.
У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов’ю. Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.

«Козак» П. Мартиновича
На картині художника П. Мартиновича «Козак» зображено простого козака.
Це кремезний, дужий чоловік з суворим виразом обличчя. Його вигляд свідчить про постійну готовність дати відсіч будь-якому ворогові України.
У козака сірі, пронизливі очі, над ними нависли густі чорні брови, що суворо зведені. Гострий ніс, довгі вуса, опущені донизу. І найперша ознака справжнього козака – оселедець на голові.
Проста чорна свита та нічим не оздоблений пояс свідчать про незаможність цієї людини. Але його руки твердо тримають зброю -найголовніше багатство справжнього воїна.
Картина написана в чорно-білих тонах. Видно, що художник хотів передати настрій борця за свою землю, його звитягу, служіння Вітчизні. У цьому і виявилася точність змальованого образу та май- / стерність художника П. Мартиновича.

«Портрет хлопчика» Пінкуріккьо
Художник епохи Відродження Пінкуріккьо відомий у світі як майстер монументально-декоративного розпису. Його картини багатофігурні, святкові, цікаві за сюжетом.
Станкових робіт у майстра небагато. «Портрет хлопчика» був написаний у 80-х роках XV ст. й являє собою один із кращих зразків портретного живопису цього періоду.
Напівфігура хлопчика чітким силуетом окреслена на фоні пейзажу. Художник усю свою увагу зосереджує на обличчі підлітка. Задумливість і’-‘серйозний погляд допитливих очей спрямований на глядачів.

Чисті чіткі лінії малюнка надають образу хлопчика особливу одухотвореність. Картина виконана у святкових тонах, які тісно взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного.
Тихий ліричний пейзаж із мережива дерев вторує настрою образу. Людина й природа юні й прекрасні, між ними панує гармонійна злагода.
Картина вражає свіжістю, повнотою почуттів, радістю пізнання, утвердженням цінності й неповторності людської особистості.

«Сикстинська мадонна» Рафаеля
Рафаель – живописець, архітектор – один із титанів Високого Відродження, представник флорентійсько-римської школи.
Народився майбутній митець в Урбіно у родині художника, вчився у відомого Пьєтро Перуджино. У 1504 році Рафаель приїхав до Флоренції. Тут він швидко досяг творчої зрілості. Слава Рафаеля була настільки великою, що у 1508 році папа Юлій II запрошує його до Рима для надання відповідального завдання: розписати святкові зали Ватиканського палацу.
Одночасно Рафаель створює багаточисельні портрети й картини.
«Сикстинська мадонна» – одне з найвідоміших творінь світового живопису.
Легко крокує Марія по хмарах, ніжно тримаючи дитину. Її прекрасне юне обличчя відтінює смуток. Мати у передчутті трагічної долі сина, але все ж таки несе його людям.
Не по-дитячому задумливе й огорнене сутінню передчуття недоброго обличчя немовляти. Він також відчуває майбуття й готовий до нього.
Опустилися на коліна святі, вражені моральною величчю материнського подвигу. Варвара схиляє голову, папа Сикст II із захопленням дивиться на Марію. Всі образи картини пов’язані спільністю думок та відчуттів.
Поглядами, ритмом плавних порухів й контурів, що йдуть по овалу, вони об’єднані в єдине ціле.
Урочисто сприймаються блакитні, золотисті, м’яко освітлені зелені фарби.
Картина «Сикстинська мадонна» написана з величезним внутрішнім почуттям готовності до жертовності заради щастя людства і хвилюватиме не одне покоління.

«Жінка в білому»
Великий художник двадцятого століття Пабло Пікассо пройшов величезний творчий шлях. Його першим наставником у мистецтві був батько, вчитель малювання й майстер декоративних розписів. Пікассо почав малювати дуже рано, у чотирнадцять років. Бездоганно володіючи прийомами академічного малюнка, він блискуче склав іспити в Барселонську школу вишуканих мистецтв, але дуже скоро покинув її, як і Мадридську академію мистецтв. У 1900 році Пабло Пікассо приїздить до Парижа. Тут склався його власний стиль.
У творчості майстра спостерігається злиття імпресіонізму у французькому дусі та мистецтва іспанських класиків.
Картина «Жінка в білому» була написана Пабло Пікассо в середині 1910-х років, коли після довгого захоплення кубізмом художник знову звертається до фігуративного живопису.
На цьому полотні Пікассо зобразив свою дружину, російську балерину Ольгу Хохлову, в образі древньої гречанки.
Обличчя жінки освітлене. Погляд великих темних очей замислений, серйозний. Довге хвилясте волосся, зібране в пучечок, кінці якого спущені на плечі. Жінка в білому вбранні наче на хвилинку присіла відпочити від буденщини, на що вказують складені руки, спокійна постать.
Небагатьма фарбами майстер пензля зумів передати чарівність і одухотвореність жінки. Символічним, мабуть, є й обрання білого одягу жителів Древньої Греції. Цим художник хоче підкреслити нерозривність зв’язку поколінь і віковічної жіночої краси.
Картини Пабло Пікассо вражають не тільки поєднанням гротеску з сарказмом, гордого жебрацтва й ницості багатства, а й глибоким ліризмом, духом античної гармонії й спокою.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (15 votes, average: 3,53 out of 5)
Loading...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: