Україна – країна смутку і краси

Україна – країна смутку і краси… Це дійсно гарна держава. Вона добре розвинена, родюча на корисні копалини, ґрунти. Варто лише озирнутися – і ти закохаєшся в неї. Але вернувшись на декілька років назад, можна помітити невелику кількість краєвидів, які зараз, на жаль, не чарують наше око. Колись Павло Тичина, перебуваючи на Чорнобильщині, писав про цю землю щедру на врожаї, гомінку в селянських турботах:

…Осокори із грушею перемовлялися

І незвично так о цій порі зачмихав трактор.

І бабахкання на весь Чорнобиль розляглось…

«В

Чорнобилі» Із щоденника

Це було колись, тоді Чорнобиль не асоціювався із страшним лихом ХХ століття. А нині поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою чорною хворобою. Як вирок недолугості і безглуздю звучать рядки Ліни Костенко:

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок

То хто ви є злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок…

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!

Горе впало на Україну, зачепило Білорусь і Росію. Стан навколишнього середовища нашої країни достатньо

погіршився. Було забруднено землю і повітря, змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала в них риба. На мою думку, кожна людина не має морального права стояти осторонь екологічних турбот, бо все менше залишається на землі місць, де людина почувала б себе в цілковитій безпеці. Але чому народжуваність зараз набагато менша ніж у 1940 році? Чому після цієї дати показники почали знижуватися?

Всі ми знаємо відповідь на це запитання. Пройшла Велика Вітчизняна Війна і забрала за собою багатьох людей (переважно чоловіків). Більшість сімей залишилось без мужнього плеча, нація не могла розвиватися далі. Та народ все одно йшов і вірив, що нам колись буде приємно дивитися на синє небо, слухати співи пташок та бути щасливими саме в Україні. Саме ця думка присутня в вірші Володимира Сосюри:

Знов весна прилине, пісня солов’їна

Між дерев розсипле перепливний сміх.

Лютий ворог згине, встане Україна,

Після днів безумних і ночей страшних.

Також ми можемо побачити таке висвітлення і в листі до матері Яблочкина Павла: «Ти не плач. Я не помер, а пішов від вас, мамо, як багато хто пішли. Пішли ми в боротьбі за народ, змітаючи із землі варварство, рабство. Пішли для світлого майбутнього, не тільки нашого, але й всіх народів землі… Будуйте, живіть, трудіться, навчайтесь і, якщо ви нам хочете подякувати, в коротку годину дружніше розбийте ворога і рани війни залікуйте, і для всіх щасливе життя творіть…»

Так, Україну можливо назвати країною смутку. Адже, вона втратила стількох синів і дочок! Згубила декотрі свої краєвиди! А чого ж її називають країною краси, веселої пісні? Бо наша Вітчизна цілком впевнена, що за неї є кому заступитися. І так буде завжди! Завжди буде яскраво світити сонце, жваво щебетатимуть дітлахи та будуть поспішати летіти пташки з далеких країв у свою кохану Батьківщину!

Вона прийшла, прийшла визволення година,

Як музика, братам звучить гарматний грім,

Із попелу встає прекрасна Україна

І руки простяга визвольникам своїм

В. Сосюра


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(1 votes, average: 5,00 out of 5)


Україна – країна смутку і краси