Українська культура і світ

Важливим є світогляд українців. Досі світ українців, їхні цінності є об’єктом сміху і гумору, що вже є неприйнятним. Прикладом для цього можна привести «Енеїду» Котляревського, в якій автор сміється зі всього світу разом з завзятими козаками, а Валерій Шевчук у «»Дім на горі» український світ зображує серйозно, таємничо і лякливо (присутня містика та демонологія). Козаки вдягнені у шаровари й вишиванки не сприйматимуться в ХХІ столітті серйозно. Перед українцями стоїть завдання розробити нову ідентичність, щоб люди змогли відчувати себе комфортно

і впевнено знаходячись закордоном або працюючи в Інтернеті.

Українці не мають нічого такого чим можна було б похизуватися перед іншими країнами, окрім культури. Лише завдяки нашій культурі ми можемо показати себе світові. Першим прикладом можна назвати чималий попит на наших музикантів у росіян, в першу чергу успіх мають групи, які співають українською мовою. Західна Європа проявляє інтерес до нашої літератури, в спорті себе показали брати Кличко, футболісти із «Динамо-Київ», тури до Києва і Львова та інше. Та все одно цього недостатньо для того щоб нова українська культура змогла отримати визнання

й своє місце у світі, тому що для цього по-перше необхідно визначити як формуватиметься традиційне уявлення про країну та її населення. До цих пір зберігається уява про романтичність українців як селян з доброю душею, які займаються народною творчістю, ця думка, цей образ шкідливий для народу, тому що від нього віє дух «провінціоналізм»,що є «прокляттям третього світу».

Етнографічний образ можна використовувати тільки як красиву картинку, «етнографічний ландшафт», як візитівку, роль якої успішно виконують селянські інтер’єри у ресторанах, в яких готують українські страви, або приміщеннях, які присвячені українській культурі. Глядач, який знаходиться серед старовинних українських речей, навряд чи сприйме їх з іронією, тому що вони пробуджують в його душі власні мрії і спогади.