Українські свята

Українці люблять добре попрацювати, смачно поїсти та гарно відпочити. Деякі свята прийшли до нас з минулих часів, деякі запозичили в народів інших країн, інші виникли за часів незалежності нашої держави.

Улюбленими та довгоочікуваними для більшості з нас є святкування Нового року, Різдва, Великодня. Набуло популярності в нашій країні свято Святого Валентина або День всіх закоханих. Однак сьогодні хотілося б згадати таке свято як Івана Купала. Це свято відноситься до літнього обрядового циклу. Воно прийшло до нас з дохристиянських часів,

зараз не таке поширене (святкується лише в деяких областях), однак дуже колоритне. Від нього віє магією та чарами.

Наші пращури не мали чітких дат святкування, відлік часу вели від Великодня. Святкували Івана Купала в період літнього сонцестояння. В цей час сонце досягало апогею й давало на землю найбільшу кількість тепла і світла. Рослинність в цей час буяла, і все живе раділо життю. Через це Купала ще вважали Богом плодючості.

Купальська ніч – чарівна, вона єднала людину з природою, возвеличувала побут, освячувала почуття закоханих.

Святкування починалося ввечері. Головним атрибутом свята був купальський

вогонь. Дівчата з розплетеними косами, уквітчані вінками з любистку, барвінку, троянд та різних польових квітів нагадували скоріше лісових мавок, гадали на судженого та співали купальських пісень. Кидали у воду свої вінки й дивилися звідки прибуде суджений. Вінок слугував символом щастя та одруження. Хлопці, демонструючи хвацькість та завзятість, перестрибували через вогонь.

За легендою вогонь приносив очищення. Щоб повністю очиститися від дії злих духів, потрібно тричі перестрибнути через багаття. Святкування Івана Купала пронизане різними народними прикметами. Наприклад, який парубок найвище стрибне через багаття, в тій сім’ї буде урожай, якщо вскочить у полум’я ‒ на біду. Коли ж юнак з дівчиною вдало перестрибували через вогонь ‒ це було ознакою швидкого одруження та вдалого шлюбу.

Коли забави стихали, люди йшли до річки й ушанували предків, пускаючи свічки по воді. Після цього всі сідали за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за гарний врожай.

Бажаючі прямували парами до лісу шукати цвіт папороті. Хтось вважав, що за її допомогою можна знайти скарби, а хтось ‒ своє щастя. Насичені сонячною енергією польові та лісові трави мали в ніч на Купала виняткові цілющі властивості. Лікувальну силу мала й вода з криниці. Цією водою з настояним зіллям мати на щастя купали своїх дочок. Святкування закінчувалося на світанку.