Июл
07

«Вищих я не відаю скарбів, ніж мирний труд і щастя в мирнім домі» (за драмою Івана Кочерги «Ярослав Мудрий»)

admin

1 варіант
Іван Антонович Кочерга постійно шукав нові напрямки в своїй творчості. Він працював над драматичними поемами, історичними драмами, комедіями, водевілями. Він стояв на чолі драматичної поеми, особливостями якої є-домінування внутрішнього конфлікту, реорганізація образів та осмислення вічних, проблем.

Його п’єса «Ярослав Мудрий» — це історична драматична поема романтичного плану. В її основу покладені реальні історичні факти. Кочерга змальовує епоху боротьби з внутрішніми та зовнішніми ворогами за єдність Київської Русі і її процвітання. Головною дійовою особою п’єси є князь Ярослав Мудрий. Разом із змалюванням історичних подій драматург передає весь напрямок його політичної і громадської діяльності. Його дійсно можна назвати видатною історичною особою. Це була людина, яка поставила собі за мету з’єднати всі руські землі в єдину могутню державу, зробити цю державу процвітаючою.

Це була нелегка справа, бо в ті часи було багато ворогів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Дуже важко було з’єднати землі, які ворогували між собою. Також доводилося захищатися від печенігів, напади яких приносили величезні людські і матеріальні втрати. Усвідомлюючи все це, Ярослав розумів, що потрібна сильна людина, яка поведе людей за собою, яка примусить їх забути про особисті інтереси і навчить дбати про інтереси загальнодержавні.

Мудрий лад
Не насадити кроткими руками, Немов троянд і
лілій пишний сад. Як дикий ліс мотиками,
роками Державне поле треба корчувать. Щоб
виросла на ньому благодать.

Ярослав вже й так багато зробив для своєї держави За це його народ і назвав Мудрим. Не жаліючи самого себе, він боронив кордони Київської Русі. Своєю діяльністю він значно збільшив авторитет Києва в світі.

Бо крепок князь і вдасть його міцна, Бо Ярослав
залізними полками Всім ворогам дороги
заградив, І божий мир, як сонце над полями, Над
Києвом і Руссю заяснів.

Ще однією його великою заслугою перед батьківщиною є перша на Русі збірка законів «Руська правда».

Прославлений за це навіки ти,
Що мудрий суд і громадянське право
Ти записав у книзі Ярослава
І «Руську правду» людям дарував,
Щоб мир і труд в народі панував.

Ярослав пройнятий щирою любов’ю до культури та освіти:

І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.

Знаходячись на найвищій державній посаді, він не відцурався свого походження з народу:

З усіх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
Що є з народом вірний мій зв’язок.

Звичайно, у князюванні Ярослава було багато помилок, бо він є звичайною людиною:

Лилася кров братів-новогородців, Яку забув так
скоро Ярослав…

Він сам розуміє свої помилки і не намагається їх
приховати:

Береться мудрість на із заповітів, А із
шукань і помилок гірких.

Ці спогади про минуле не дають йому спокою, і в годину смутку він починає сумніватися в тому, чи все вірно він зробив, чи не забагато жертв було заради його
мети.

Але всі ці думки він відкидає геть:
Ні брехня! Здолав
Я ворогів не для своєї слави,
А щоб з’єднати Руськую державу
І запровести спокій на землі.

Ця ситуація змальовує князя як справді сильну і вольову людину.
Коли на Київ в котрий раз пішла орда печенігів, Ярослав сміливо йде в бій разом з іншими воїнами:

Що ж, бій — так бій! Скликати зараз рать! Не в
перший раз нам ворога стрічать.

Військо печенігів було того разу остаточно знищене під Києвом, і це теж є великою заслугою Ярослава перед державою.
Водночас Ярослав Мудрий — це лагідний та ніжний батько. Він дуже турбується про свою доньку Єлізавету, яку віддав заміж за варяга Гарольда в Норвегію. І ці турботи не були безпідставними: Єлізавета, сумуючи за Києвом, гине на чужині. Це завдає Ярославові великого болю.
Отже, Ярослав Мудрий — дуже суперечлива особистість. В ньому сполучаються такі несхожі між собою риси, як честолюбство і любов до культури та освіти, великодушність і лукавство, щедрість і скупість.

І двох царів жага пече:
Як цар Давид, люблю я мирні гуслі.
Як цар Саул, вражаю їх мечем!

Діяльність Ярослава Мудрого як політика була спрямована на побудування миру і спокою на Русі, що було так важливо в ті часи. Вищою цінністю для нього були «мирний труд і щастя в мирнім домі». Звичайно, не все, що він робив, було вірно, адже в нього було багато ворогів, які заважали його діяльності, та й нелегко було стояти на чолі такої величезної держави. Позитивно чи негативно вплинув Ярослав на подальший розвиток її історії — це залишимо історикам. Незаперечним є те, що Ярослав Мудрий був справжнім патріотом своєї батьківщини і зробив все, що було в його силах, для неї. Проблеми, які підняв Іван Кочерга в цьому творі, актуальні і для наших часів. Отже, непогано було б і нашим політикам звернути увагу на діяльність Ярослава, бо народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього.

П’єса «Ярослав Мудрий» — разом з зображенням історичних подій — осмислює загальнолюдські цінності. Цей твір можна назвати одним з найкращих творів української літератури XX століття.

2 варіант
Нерідко погляди та мрії письменників відбиваються в їх творах. Так було і—з Іваном Кочергою. Взявши за основу драми «Ярослав Мудрий» історичні факти, він використав їх для зображення своїх прагнень.
Дія п’єси відбувається протягом 1030 — 1036 років. Драматург змальовує сувору і героїчну добу, коли Ярослав Мудрий після довгої боротьби зі Святополком, Болеславом, Брячиславом і Мстиславом нарешті «витер пота» і зайнявся «нарядом» об’єднаної під його владою руської землі.

Автор малює Ярослава — князя Київського, героєм свого часу, тому що в той час усобиць тільки Ярослав думав про свою країну, про благо Русі, а не про свою користь. Тільки Ярослав зрозумів, що, для того щоб держава була могутня та велика, вона повинна бути єдина, дружна. Князь щиро любить свій народ, називає його своєю родиною:

…З усіх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
Що є з народом вірний мій зв’язок…

Народ мій тут, на рідних цих просторах, Від Києва до
Ладоги живе…
Його вважає священним і ставить нарівні з богом:

Так, господу і руському народу

Я відповім за всі мої діла…

Ярослав поважає людей, людську гідність та честь, їх він бачить не тільки в вельможних панах, а й у простих людях. Він цінує їх мудрість:

…Людей учу я страхом і книжками,

Але і сам я у людей учусь,

Бо мудр народ і житиме віками.

В трудах і битвах вихована Русь.

Для своєї Батьківщини Ярослав здатен воювати і скласти голову на полі брані:

…Ще запиши: «Червенські гради взять;
Поставити на Росі города,
Щоб степова спинилася орда о…
…Да буде мир! І богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру…

Заради своєї держави Ярослав залишає свою жінку в монастирі і вбиває Коснятина, бо вважає, що можна принести в жертву життя на благо цілої країни:

…Ні, годі вже вагань і милосердя! Вразити
треба гідру навісну.-. У монастир замкну я
Інігерду І Коснятину голову зітну.

Князь Київський закликає всіх служити Русі:

…А ми, кому судилося ще жити, Життя трудом
повинні заслужити І сили всі вітчизні
присвятить.

Але, незважаючи на те, що Ярослав готовий битись заради країни, він не любить насильства.
Князь любить книги, вважає їх мудрістю народу, любить мир, храми та спокій. Він мріє про щасливі, спокійні часи:

…І двох Царів жага мене пече: Як цар Давид,
люблю я мирні гуслі, Як цар Саул, вражаю їх
мечем! …О, якби міг іти я тим шляхом, Де
тишина і мудрість благодаті, Щоб меч важкий
покласти і шолом, Палати білі й храми
будувати… …А я б хотів міста і храми строїть,
Кохатися в премудрості й красі, І більшої я
радості не знаю.

Ярослав розуміє народ, його любов до праці. Розуміє, що праця для людей — це щастя, «…бо мир і труд — це благо основне». Князь мріє збудувати чудовий храм. Він наче хоче зблизити двох своїх богів — народ і Господа:

Коли мені дадуть хоч рік покою Серед моїх
походів і турбот, Клянусь, такий я храм собі
построю В ім’я Софії — мудрості чеснот!

Ярослав дуже високо цінує правду та честь:

…Ані алмази, перли чи смарагди Дорожчі нам
від вірності і правди, Які я прагнув ствердити в
житті!

І ми розуміємо, що нічого не може змінити Ярослава, що він буде стояти за Русь до останнього подиху:

…І, поки жив, стояти я клянусь За руську
правду і єдину Русь!

В своїй драмі «Ярослав Мудрий» І.Кочерга може де в чому й ідеалізував образ Ярослава, але автор зобразив справжнього героя, князя, для якого головне — це мир і труд його рідного народу, який живе та керує державою заради його блага. В цій людині злито воєдино багато рис, навіть протилежних: м’якість та рішучість, сміливість та мудрість. Автор показує, що коли людина служить народу, то і народ її не забуде. Може тому ім’я Ярослава Мудрого і дійшло до нас крізь віки, стало безсмертним. Ім’я Івана Кочерги, митця української літератури, теж буде жити вічно.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:

Категорія: