Висміювання пихи і марнославства в комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»
Перед читачами комедійної п’єси Жан-Батіст Мольєра «Міщанин-шляхтич» предстає головний герой — звичайнісінький робочий за ім’ям Журден. У літнього чоловіка під кінець життя з’явилася мрія: отримати титул. І ніщо його не зупинить перед досягненням поставленої цілі!
Першим ділом, бажаючи оволодіти аристократичними манерами, він утворює повноцінний штат вчителів, до обов’язків котрих входить прищеплення Журдену шляхетних якостей.
Гонитва за званням дворянина не зупинилася на навчанні: наш яскравий персонаж, намагаючись бути максимально
Тандем яскраво-зеленого камзола й червоних оксамитових штанів. В решті решт, туфлі на підборах, рюші та бантики. Завершуючий елемент образу — прикрашаюча барвисто-індійський халат шпага. Слуги та вчителі могли лише стояти, роззявивши рота. А за спиною — нещадно насміхатися над новоявленим дворянином.
Казкові гроші платив Журден найнятим
На той момент Журден, не розумівший, що суспільство, до якого він посилено тягнеться, навіть не варто його, жертвував усім, аби здобути бажане звання. Головний герой «Міщанина-шляхтича» не знехтував можливістю завести «дружбу» з графом Дорантом, котрий бачив у приятелеві лише величезні гроші.
Невпинний потяг до знатного положення зводить майже досягшого своєї мрії Журдена з розуму: він відказується від родовіду, проганяє зятя-не-шляхтича і створює уявну даму серця… Цікаво, чи впізнав хто-небудь із сучасників Мольєра себе в Журдені?
Висміювання пихи і марнославства в комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»