Володимир Маяковський і футуризм

Початок ХХ століття – це період неймовірного підйому російської літератури. У цей період продовжуються традиції класичної літератури, але з’являються і модерністські тенденції. До таких направлень звичайно можна віднести футуризм. Ця течія виникла в Італії та дісталася розвитку і в Росії. Яскравим представником футуристичного направлення в Росії став Володимир Маяковський.

Як вважав сам поет, футуризм у Росії виник завдяки незадоволенню традиційним мистецтвом. На відміну від європейського, російський футуризм розвивався самостійно,

з оглядом на свою історію та сучасні події.  Футуристи стверджували, що головне – це форма, а не зміст, поетизація потворного, демонстрація цинізму та нігілізму.

Рані твори Маяковського безумовно пов’язані с футуризмом. Його залучало майбутнє, а не минуле. Його творчість була спрямована проти існуючих забобонів та старих принципів. Важливою особливістю ранньої лірики Маяковського є розрив поета та дійсності. Поет прагне віддати себе людям, але розуміє, що стає непотрібний, він самотній, оточуючий його світ жорстокий та злий. Адже це не веде поета до песимістичного настрою – навпаки, він народжує думку

про боротьбу та революцію.

Красота у поезії Маяковського постає у дивному вигляді. Так, описуючи нічні міські вулиці, він дає дуже натуралістичну картину, іноді зовсім грубу. Він захоплюється відображенням у дзеркальних вікнах вітрин та вивісок дзвінких трамваїв, для нього існує тільки один вид пейзажу – міський. Показовими є назви його віршів – «Порт», «Вивіскам», «Театри» та інші.

Час, на протязі якого Маяковський був пов’язаний із футуризмом, став періодом формування у нього поетичної майстерності, літературної особливості, за законами якої формувалась його подальша творчість.