Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту українського народу

Ліна Костенко — це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім — це могутня опора поетичного дару. Найвизначніша українська поетеса повоєнної доби, яка не пішла на компроміс із власною совістю, зуміла зберегти недоторканою свою людську і професійну гідність.
Роман у віршах Ліни Костенко присвячений легендарній Марусі Чурай. Показуючи життя українських

міст і сіл періоду визвольної війни українського народу під приводом Богдана Хмельницького, авторка створює широку галерею народних образів. Роман виховує в читача почуття любові до свого народу, в романі втілено болі і страждання усього суспільства. Перед нами постає образ України:

Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
Оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як е — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.

Стародавнє місто Полтава у романі постає як символ рідної землі, як місто відважних і відчайдушних людей, які не пошкодують

свого життя задля рідної землі :а народу. Вони мужньо боронять місто, самовіддано захищають свою честь, совість, мову і культуру:

А вранці тільки почало світати,
е не було, здається, ні душі, –
а вже стоять наведені гармати,
і при лафетах мирні гармаші.

Образ Марусі Чурай виступає в єдності з образом України. Серце Марусі відкрите для кожної чесної людини, всі свої найсвітліші почуття вона висловила у піснях. Маруся виросла у сім’ї, де шанувалася народна мораль, де панувала любов до Вітчизни, уболівання за щастя народу. Маруся чиста серцем, швидка на розум, окрім того, наділена поетичним і музичним талантом, вона розуміє, яке значення для рідної України мають пісні. її серце сповнюється гордістю, коли чує, як співає козацький полк її пісні. Незглибима душа в Марусі, вона палко кохає Гриця, який її зрадив, а зраду Маруся вважала найбільшим злочином. Вона сильна духом людина, про своє найсвятіше, найзаповітніше вона мовчить на суді, на сповіді перед стратою. Кохання, творчість, громадська совість, об’єднані у свідомості Марусі нерозривно, і між ними в такому разі не може бути принципових суперечностей:

Я — навіжена. Я — дитя любові.
Мені без неї білий світ гливкий.

Маруся не може простити собі, що так пізно розгледіла Гриця, який виявився не тим, кого вона любила. Вона не звинувачує Гриця за дворушництво та зраду, а карає себе, бо сама не розпізнала, що вони нерівня з Грицем по духу, а «нерівня душ — це гірше, ніж майна».
При всій своїй безпосередності Маруся мудра і добре бачить людські вади. Вона намагається зрозуміти, і, по змозі, виправдати негідні вчинки людей, не бере на себе права осуджувати їх.
В образі Марусі втілено найкращі риси українських дівчат.
«Маруся Чурай» — це народне життя у строкатому його повнокров’ї. Побут, звичаї, вірування — все дихає народністю, все живе.
Роман змальовує події нашої далекої історії, але цілком сучасний, бо в ньому звучать такі проблеми, які хвилюють нас і сьогодні.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(3 votes, average: 3,67 out of 5)


Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту українського народу